К-8038/09 Про визнання недійсним господарського зобов’язання та стягнення коштів - 24.11.2009 Прийняття

13.12.2007р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі подано позов про визнання господарського зобов’язання –договору № 08-08-04 від 28.07.2004р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергохолдинг" та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький абразивний комбінат" недійсним, як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та такого, що не відповідає вимогам закону та укладене його учасниками з порушенням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохолдинг" господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), а також про стягнення в доход держави з відповідачів всього отриманого за спірним договором у сумі виконаного зобов’язання 2 462 679 грн. 44 коп. та вартості отриманого за договором.

Підставами позову зазначені ст. ст. 207, 208 ГК України, п. 10 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", постанова Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17.04.2007р. у справі № 2-а-22/2007р.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 14.02.2008р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2009р. у справі № 9/16/08-АП, в частині визнання господарського зобов’язання –договору № 08-08-04 від 28.07.2004р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергохолдинг" та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький абразивний комбінат" недійсним, як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та такого, що не відповідає вимогам закону та укладене його учасниками з порушенням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохолдинг" господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) провадження у справі закрито; в іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що спірний договір виконаний обома сторонами; позови органів державної податкової служби про визнання недійсними нікчемних правочинів судовому розгляду не підлягають; спірний договір є нікчемним; санкції за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду, та їх застосування можливе в строки, передбачені ст. 250 ГК України.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати в частині відмовлених позовних вимог, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в частині стягнення в доход держави з відповідачів всього отриманого за спірним договором у сумі виконаного зобов’язання 2 462 679 грн. 44 коп. та вартості отриманого за договором, посилаючись на його нікчемність, порушення норм матеріального права, зокрема: ст. ст. 207, 208, 250 ГК України, зазначивши при цьому, що наслідки визнання угоди недійсною згідно положень ГК України (436-15) не можна трактувати як санкцію.

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат" в запереченнях на касаційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, оскільки твердження позивача про укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, є безпідставним та не підтверджується матеріалами справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергохолдинг" заперечення на касаційну скаргу не подано.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників першого відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Висновок судів стосовно того, що вимоги про визнання недійсними угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства відповідно до ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, не можуть бути предметом позову та закриття провадження у справі в цій частині на підставі ст. 157 КАС України є обґрунтованим.

Так, згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу. Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, –нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби в такому випадку можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Разом з тим, судами зазначено про нікчемність договору № 08-08-04 від 28.07.2004р. у зв’язку з встановленням фактів його виконання обома сторонами, визнання недійсними постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17.04.2007р. у справі № 2-а-22/2007р. установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохолдинг", запису про проведення державної реєстрації, реєстрації платником податку на додану вартість.

Проте такий висновок є передчасним.

Дійсно, органи державної податкової служби можуть звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Однак, підстави та предмет позову інспекцією в ході розгляду справи не змінювались, вимога про стягнення з відповідачів в доход держави коштів, отриманих за договором № 08-08-04 від 28.07.2004р. з посиланням на нікчемність останнього не ставилась.

Крім того, необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства або укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) та відповідного висновку суду стосовно нікчемності правочину є з’ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Суди не вчинили всіх необхідних, передбачених процесуальним законодавством, заходів щодо з’ясування такої мети у сторін договору, оскільки наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише рішенням районного суду про визнання недійсними установчих документів, запису про проведення державної реєстрації, реєстрації платником податку на додану вартість та припинення товариства як юридичної особи, оскільки предметом дослідження в такій справі є відповідність установчих документів однієї із сторін вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладенні угоди щодо настання відповідних наслідків.

Також, оскаржувані рішення в частині стягнення в доход держави з відповідачів всього отриманого за спірним договором у сумі виконаного зобов’язання 2 462 679 грн. 44 коп. не відповідають вимогам, передбаченим ст. ст. 69, 159 КАС України, оскільки висновки по ним зроблені при неповному з’ясуванні фактичних обставин справи, їх неправильній юридичній оцінці, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилаючись на встановлення факту виконання спірного договору та вимоги ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, суди не встановили конкретний період виконання сторонами зобов’язань по договору, що має істотне значення для можливості застосування зазначеної статті.

Крім того, суд першої інстанції, на що не звернув уваги апеляційний адміністративний суд, не врахував, що згідно наявної в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців слідує про вчинення 16.05.2007р. в ньому запису про внесення судового рішення щодо припинення юридичної особи –Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохолдинг" та не закрив провадження у справі стосовно нього відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України.

За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та передачі справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 14.02.2008р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2009р. у справі № 9/16/08-АП в частині відмови в задоволенні позову про стягнення в доход держави з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохолдинг" та Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" всього отриманого за договором у сумі виконаного зобов’язання 2 462 679 грн. 44 коп. з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті залишити без змін.