Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.

суддів Білуги С.В.

Гаманка О.І.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Шевченко Ю.В.,

розглянувши у порядку письмовому провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15.06.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2007 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання нечинним рішення про припинення виплати пенсії за інвалідністю та зобов’язання виплати пенсії, -

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання нечинним рішення про припинення виплати пенсії за інвалідністю та зобов’язання виплати пенсії.

Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15.06.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2007 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Визнано рішення управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про припинення виплати пенсії за інвалідністю 1 групи нечинним та зобов’язано відповідача провести виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з моменту припинення, тобто з 25.01.2007 року.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька подало касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами було встановлено, що ОСОБА_1 з 10.01.1994 по 29.04.2005 працювала суддею апеляційного суду Донецької області, пішла у відставку за станом здоров’я, так як їй була встановлена друга група інвалідності, з 09.06.2005 ОСОБА_1 була призначена пенсія по інвалідності. 16.11.2006 їй була встановлена безстроково 1 група інвалідності. Розпорядженням управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька №1397 від 13.02.2007 ОСОБА_1 було призначено довічне грошове утримання з 30.04.2005, у зв’язку з чим з 25.01.2007 їй було припинено виплату пенсії по інвалідності.

Пунктом 7 Рішенням Конституційного Суду від 11.10.2005 (v008p710-05) , № 8-рп/2005 "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Умови і порядок його виплати визначені Законом України "Про статус суддів" (2862-12) .

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів"судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Колегія суддів вважає, що суди, задовольняючи позовні вимоги дійшли до неправильного висновку, оскільки призначення судді довічного грошового утримання тягне за собою припинення виплати пенсії по інвалідності. На одночасне отримання пенсії та довічного грошового утримання мають право працюючі судді, а позивач є суддею у відставці.

З урахуванням викладеного, у судів першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права –судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька задовольнити.

Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15.06.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2007 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання нечинним рішення про припинення виплати пенсії за інвалідністю та зобов’язання виплати пенсії –скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання нечинним рішення про припинення виплати пенсії за інвалідністю та зобов’язання виплати пенсії відмовити.

постанова оскарженню не підлягає.