К-3416/08 Про зобов’язання призначити щомісячне довічне грошове утримання судді - 24.11.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду АР Крим від 04 лютого 2008 року у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим, управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі, ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, зобов’язання призначити щомісячне довічне грошове утримання, -

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим, управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі, ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, зобов’язання призначити щомісячне довічне грошове утримання.

Постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 07 червня 2007 року позов задоволено частково.

Постановою апеляційного суду АР Крим від 04 лютого 2008 року скасовано постанову Бахчисарайського районного суду АР Крим від 07 червня 2007 року та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду АР Крим від 04 лютого 2008 року та залишити в силі постанову Бахчисарайського районного суду АР Крим від 07 червня 2007 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши судове рішення у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 звільнився з посади судді у зв’язку із закінченням строку повноважень 12 квітня 1976 року. На момент звільнення його стаж роботи суддею складав 11 років 11 місяців 22 дні. Після звільнення з посади судді він займався адвокатською діяльністю, працював юрисконсультом, у вересні 1988 року обраний головою кооперативу "Юрист"в м. Бахчисараї, де продовжував працювати і після досягнення пенсійного віку. 14 жовтня 1997 року у зв’язку з досягненням 60-річного віку ОСОБА_1 на підставі його особистої заяви призначена пенсія за віком згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . 27 червня 2006 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання, яка була розглянута і листом від 12 липня 2006 року заявнику дана відповідь про неможливість призначення даного виду платежу, оскільки вирішення цього питання не відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду України. Не погодившись з такою відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що відповідно до положень статті 43 Закону України "Про статус суддів"кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов’язків за власним бажанням або у зв’язку із закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров’я, що перешкоджає продовженню виконання обов’язків. У разі відставки за власним бажанням, станом здоров’я або у зв’язку з закінченням строку повноважень суддя має право за його вибором на пенсію на умовах державного службовця, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або на отримання щомісячного довічного грошового утримання за наявності стажу роботи на посаді судді не менше 20 років. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок –50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді.

Згідно із частиною 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів"до стажу роботи, що дає право на пенсію судді або отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах судді судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах н місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що позивач працював на посаді судді 11 років 11 місяців 22 дні, інших посад, стаж роботи на яких відповідно до Закону України "Про статус суддів" (2862-12) дорівнює стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, він протягом своєї трудової діяльності не обіймав. ОСОБА_1 на момент виходу на пенсію у 1997 році не перебував на посаді судді, тому зобов’язання судом першої інстанції відповідача призначити позивачу щомісячне грошове утримання в порядку, передбаченому частиною 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів'є незаконним.

Згідно з пунктом 1 постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів"від 15 грудня 1992 року (2863-12) №2863-X, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого статтею 43 Закону України "Про статус суддів", поширюється також на суддів, які до введення цього Закону в дію вийшли на пенсію з посади судді за віком, по інвалідності, за вислугою років, з іншої роботи, на яку вони перейшли з посади судді у зв’язку із закінченням строку повноважень або за власним бажанням, за умови наявності у них стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, помилково керувався положеннями вищезазначеної постанови, оскільки вони не регулюють спірні правовідносини і не передбачають право позивача на отримання спірної грошової суми. В даному випадку мова йде про колишніх суддів, які до введення в дію Закону України "Про статус суддів" (2862-12) , тобто до 15 грудня 1992 року, вийшли на пенсію з посади судді, але ОСОБА_1 до таких осіб не відноситься, оскільки вийшов на пенсію не з посади судді і вже після набрання чинності зазначеним Законом, в 1997 році.

За таких обставин відповідач діяв правомірно, в межах своєї компетенції та в порядку, передбаченому законом, підстав для скасування постанови апеляційного суду немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду АР Крим від 04 лютого 2008 року у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим, управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі, ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, зобов’язання призначити щомісячне довічне грошове утримання –без змін.