Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С.А., Сороки М.О., Чумаченко Т.А., Штульмана І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про визнання дій неправомірними, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 травня 2006 року,

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Конституційного Суду України про визнання дій протиправними щодо ненадання йому інформації.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 27 серпня 2005 року він звернувся до Конституційного Суду України з проханням надати інформацію про кількість звернень громадян та юридичних осіб до Конституційного Суду України протягом 2003-2004 років та 6 місяців 2005 року, а також кількість винесених ухвал про порушення справи та про відмову в порушенні справи за вищевказаний період часу, але у вересні 2005 року він отримав відповідь Секретаріату Конституційного Суду України, в якій йому відмовлялось у наданні такої інформації з посиланням на те, що Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) та Регламентом Конституційного Суду України надання такої інформації не передбачено.

Вважаючи, що такою відмовою порушено його конституційні права на отримання інформації, просив задовольнити позов.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 травня 2006 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення цих судів та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 27 серпня 2005 року звернувся до Конституційного Суду України з проханням надати інформацію про кількість звернень громадян та юридичних осіб до Конституційного Суду України протягом 2003-2004 років та 6 місяців 2005 року, а також кількість винесених ухвал про порушення справи та про відмову в порушенні справи за вищевказаний період часу.

13 вересня 2005 року ОСОБА_1 Секретаріатом Конституційного Суду України було направлено відповідь про те, що Законом України "Про Конституційний Суду України" (422/96-ВР) та Регламентом Конституційного Суду України не передбачено надання такої інформації та роз'яснено, що питання діяльності Конституційного Суду України по розгляду конституційних подань та звернень висвітлюються у "Віснику Конституційного Суду України" та веб-сайті Конституційного Суду України.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про інформацію" громадяни мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод та законних інтересів.

Згідно із статтею 21 Закону України "Про інформацію" джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання інформації державних органів визначаються законодавчими актами про ці органи.

Статтею 153 Конституції України визначено порядок організації і діяльності Конституційного Суду України, процедура розгляду ним справ визначаються законом. Організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) .

Формами звернення до Конституційного Суду України згідно статті 38 Закону України "Про Конституційний Суду України" є конституційне подання та конституційне звернення, за результатами розгляду яких Конституційним Судом України приймаються рішення та висновки, які згідно статті 67 цього ж Закону офіційно оприлюднюється у "Віснику Конституційного Суду України" та інших офіційних виданнях України.

Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що Конституційний Суд України, відмовивши йому у наданні інформації на його запит, порушив його право, гарантоване йому статтями 19, 34, 40 Конституції України та статтею 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.

Таким чином, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання дій Конституційного Суду України протиправними, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що Конституційний Суд України у своїй відповіді на звернення ОСОБА_1. правомірно керувався законодавством України та Конституцією України (254к/96-ВР) , що регламентує діяльність Конституційного Суду України.

Доводи, зазначені у касаційній скарзі, не спростовують перерахованих норм чинного законодавства України та висновків судів.

За таких обставин оскаржувані рішення судів першої та другої інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального права, а тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 травня 2006 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.