Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого –Кравченко О.О.

Суддів: Розваляєвої Т.С., Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Гончар Л.Я.

При секретарі –Гутніченко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за касаційною скаргою Управління ПФУ в. м. Керч на постанову господарського суду АР Крим від 15.03-05.04.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2007 року у справі за позовом Управління ПФУ в. м. Керч до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Керч про стягнення коштів,-

У лютому 2003 року Управління ПФУ в. м. Керч звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Керч про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та у зв’язку з втратою годувальника, який помер унаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у розмірі 335 520,85 грн.

У процесі розгляду справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги, остаточні з яких містять вимогу про стягнення з відповідача 229 876,71 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім судовим рішенням- постановою господарського суду АР Крим від 15.03-05.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Управління ПФУ в. м. Керч, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Управління ПФУ в м. Керч підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з квітня 2001 р. по січень 2007 р. позивачем була проведена виплата пенсій по інвалідності і по втраті годувальника унаслідок нещасного випадку на виробництві та понесені витрати на доставку пенсій громадянам на суму 229 876,71 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами: розрахунком ціни позову, актами щомісячної звірки особистих справ пенсіонерів, підписаними представниками позивача і відповідача, яким призначені пенсії, особовими рахунками отримувачів пенсії, а також актом звірки (а.с.8 –29 т.1; а.с.75 –141 т.1; а.с.99 –103 т.3).

Підставами для призначення пенсій з’явилися акти про нещасні випадки на виробництві, протоколи та інші документи відносно громадян, перелічених у відповідних актах звірки особистих справ пенсіонерів.

Згідно зі статтею 25 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР одним із видів соціальних послуг і матеріального забезпечення, які надаються за таким страхуванням, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що включає, зокрема, пенсію по інвалідності, яка настала з таких причин.

Частиною 4 статті 26 зазначеного законодавчого акта встановлено, що в разі коли після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

У пункті 2 статті 7 "Прикінцеві положення" Закону України від 22 лютого 2001 року № 2272-III "Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (2272-14) (набрав чинності з 1 квітня 2001 року), встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі –Фонд) сплачує страхові виплати і надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати і соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною другою статті 24 Закону від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" також передбачено: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований; при цьому зазначений страховик має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Дія зазначеного Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та на громадян –суб’єктів підприємницької діяльності.

Згідно з частиною другою статті 2 цього Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання, пов’язаних із виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до зазначеного Закону.

При цьому право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов’язане з виконанням нею трудових обов’язків.

У пункті "а" статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадянам України –переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) : відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на такі страхові виплати і соціальні послуги (абзац 2); уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності зазначеним Законом підприємства, установи й організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника Фондом (абзац третій).

Отже, за змістом наведеної норми обов’язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров’я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров’я потерпілого.

Як зазначено в абзаці сьомому того самого пункту, Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII "Про охорону праці", які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої в м. Москві 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

У статті 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов’язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за Угодою, несе держава, яка його надає. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть провадитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4 (z0376-03) , на який послались суди попередніх інстанцій, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлені ним правила розраховані на відсутність спору.

Викладене свідчить про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд. Він також має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України. (Аналогічна правова позиція висловлена судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України- справа №08/27постанова від 05.02.08р. та ін.).

Ураховуючи наведене й те, що обставини справи встановлені судами повно і правильно, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення скарги, скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Керч задовольнити .

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03-05.04.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2007 року скасувати, та ухвалити нове рішення.

Задовольнити позов Управління Пенсійного фонду України в. м. Керч до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Керч та стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Керч на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Керч Автономної республіки Крим 229 876грн.71коп.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та у порядку, передбаченими статтями 237- 239 КАС України.