Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Маринчак Н.Є.

Суддів: Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Ціпле"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31травня 2006р.

у справі №7/48-2006

за позовом Приватного підприємства "Ціпле"

до відповідачів 1.Державної податкової інспекції у Рахівському районі

2.Відділення державного казначейства у Рахівському районі

про відшкодування ПДВ, та відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ

У лютому 2006р. позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до ДПІ у Рахівському районі про відшкодування ПДВ на суму 39843,00грн., нарахування відсотків за несвоєчасне його відшкодування у сумі 3969,14грн. та індексу інфляційних нарахувань на суму 6548,96грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом не було відшкодовано суми з податку на додану вартість із сплаченого підприємством податку за період з лютого 2004р. по серпень 2005р. по господарським операціям і яка мала від’ємне значення за відповідний податковий період. Сума не відшкодована у встановденому порядку вважається бюджетною заборгованістю на яку відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону україни "Про податок на додану вартість" нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 30 березня 2006р. у задоволенні позовних вимог відмовлено і в цій частині Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31 травня 2006р. залишено без змін, а в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) рішення суду першої інстанції змінено застосуванням норм Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та прийнято нове рішення у формі постанови.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшов висновку, що позивач у податкових періодах з квітня 2004 року по вересень 2005 року взагалі не здійснював оподатковуваних операцій податком на додану вартість та не сплачував ПДВ до бюджету, тому заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування на суму 39843,00грн. своєчасно не підлягають стягненню з Державного бюджету.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій Приватне підприємство "Ціпле" звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Податковим органом при проведенні комплексної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП "Ціпле" за період з 01.02.2004р. по 30.06.2005р. було встановлено, що сформована сума податкового кредиту на підставі господарських операцій фактично до Державного бюджету не надходила, про що складено акт від 20.09.2005р. №68/2351/32796854, на підставі якого виключено з податкового кредиту позивача податок на додану вартість в сумі 34467,00грн..

За результатами вказаної перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.09.2005р. №0001392351/0/481/10/23-0/327968854/5450 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 31919,00грн. та №0001402351/0/480/10/23-0/32796854/5449 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 3822,00грн. (в т.ч. 2548,00 грн. основного платежу та 1274,00 грн. штрафних санкцій). Такі податкові повідомлення-рішення є узгодженими, оскільки не були оскаржені позивачем у встановленому законодавтсвом порядку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності-зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 зазначеного пункту встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7 ст.1).

Згідно зі змістом п.1.8 ст.1 вказаного закону бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету узв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів,то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, щорозрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету(п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону).

Відповідно до вказаної норми платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації; протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації щодо оплати зобов’язань по ПДВ за періоди звітності квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2002 року.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ціпле" – залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 травня 2006 р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.