Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого судді: Бутенка В. I.,

Суддів: Лиски Т. О.,

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Штульмана I. В.,

При секретарі - Ліщинській В. О.,

З участю представника УПФ України у Франківському районі м. Львова Каменєвої О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання права на пільгове пенсійне забезпечення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 грудня 2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Сихівського районного суду м. Львова з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання права на пільгове пенсійне забезпечення.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18 грудня 2006 року, позов задоволено. Визнано право ОСОБА_1 на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2. Зобов'язано УПФ України у Франківському районі м. Львова призначити ОСОБА_1пенсію на пільгових умовах за Списком № 2.

У касаційній скарзі на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 грудня 2006 року УПФ України у Франківському районі м. Львова ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) , призначення якого полягає у визначенні повноважень адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 5 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, апеляційний суд в порядку адміністративного судочинства може переглянути судове рішення місцевого суду лише у випадку, якщо суд першої інстанції розглянув справу також у порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду першої інстанції після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства (2747-15) .

Розглядаючи справу, яка є публічно-правовим спором, по суті, суд першої інстанції 11 травня 2006 року ухвалив рішення, керуючись нормами Цивільного процесуального суду України.

У такому випадку, перегляд законності такого рішення в апеляційній інстанції повинен здійснюватися за правилами цивільного процесуального судочинства.

Однак із матеріалів справи вбачається, що суд апеляційний інстанції переглянув рішення суду першої інстанції у порядку адміністративного судочинства.

Отже, апеляційний суд, у порушення наведених вище процесуальних положень, не дотримався обраного місцевим судом порядку розгляду справи та розглянув справу в іншому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України (2747-15) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи в апеляційний суд для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 грудня 2006 року скасувати.

Справу направити в цей же суд для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .