Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого –Кравченко О.О.

Суддів: Гончар Л.Я., Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Розваляєвої Т.С.

При секретарі –Гутніченко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області на постанову Дебальцівського міського суду Донецької області від 21.12.2007р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2008р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення,-

У жовтні 2007 року з ОСОБА_1 звернувся до Дебальцівського міського суду Донецької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки у розмірі 4488 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії інвалідом 3 групи та відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання щорічної суми на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, однак відповідачем допомога виплачується в значно менших розмірах, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р. (562-2005-п)

Постановою Дебальцівського міського суду Донецької області від 21.12.2007р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2008р., позовні вимоги задоволено частково: визнано неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області у виплаті недоотриманої допомоги на оздоровлення ОСОБА_1. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2005-2007 роки у розмірі 3078 грн.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії інвалідам 3 групи передбачена щорічна виплата на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону (796-12) не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (796-12) ( Закон № 231-V від 5 жовтня 2006 року (231-16) ).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Верховною Радою України дія статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протягом 2001-2004 років не призупинялась.

Встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 (836-96-п) розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався, незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, і не відповідає розміру, встановленому Законами України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають приписи Закону України №796-Х11 (796-12) , а не постанови Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, і суд першої інстанції, задовольнивши вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення сум на оздоровлення за період 2005, 2007 років, застосував не ті розміри мінімальної заробітної плати, які були встановлені чинним законодавством. Це порушення є підставою для скасування рішення та направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції .

Як визначено в частині 3 статті 159 КАС, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір щодо стягнення передбачених законом сум виплат, суди на порушення зазначених вимог КАС (2747-15) не з'ясували із застосуванням відповідних законодавчих актів правосуб'єктність відповідача, його права та обов'язки у сфері публічних відносин, а також чи є він належним відповідачем за всіма заявленими вимогами. Зокрема, суди не встановили, хто із суб'єктів владних повноважень зобов'язаний нараховувати суми виплат, передбачених ст. 48 Закону № 796-ХІІ.

Відповідно до статті 63 Закону № 796-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону (796-12) , здійснюється за рахунок державного бюджету. Ухвалюючи рішення про стягнення з Управління на користь позивача певних сум, суди не з'ясували, чи були перераховані бюджетні кошти на рахунки відповідача для виплати їх особам, потерпілим унаслідок Чорнобильської катастрофи; з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти; чи має право відповідач проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів; тощо. Суди не проаналізували закони про Державний бюджет України на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків, що направляються органам Пенсійного фонду України й управлінням Міністерства праці та соціальної політики України для проведення виплат потерпілим унаслідок Чорнобильської катастрофи.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати його провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Беручи до уваги те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права і це істотно вплинуло на повноту з'ясування фактичних обставин справи та призвело до неправильного її вирішення, слід погодитись з доводами касаційної скарги про їх скасування.

Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. З огляду на зазначене, справа підлягає направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія,-

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Постанову Дебальцівського міського суду Донецької області від 21.12.2007р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2008р. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та у порядку, передбаченими статтями 237- 239 КАС України.