Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в попередньому розгляді касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 29.06.2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2005 року по справі № 25/10 за позовом Державного комунального підприємства "КАТП – 273901" до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві про визнання недійсним рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.06.2005 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2005 року, позовні вимоги ДКП "КАТП – 273901" до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним рішення – задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 30 листопада 2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.09.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно відхилити, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права судами було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, яким позивачу були визначені податкові зобов’язання на загальну суму 315157,83 грн. штрафних санкцій, у тому числі – 309327,33 грн. по податку на додану вартість, 5369,87 грн. по податку на прибуток та 460,63 грн. по комунальному податку стали результати планової комплексної документальної перевірки своєчасності і повноти розрахунків з бюджетом КАТП-273901 по наданій податковій звітності за період січень 2001р. – січень 2004р., які були відображенні в акті № 23/23/22-03753622 від 25.03.2005 року.

Рішенням ДПА у м. Києві №4610/10/15-707 від 09.09.2004р. за наслідками апеляційного узгодження скарга позивача залишена без задоволення, оскаржувані повідомлення – без змін.

Зокрема, зазначеним актом встановлено порушення позивачем в порушення вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання від 1 до 90 календарних днів по податках, а саме:

- по податку на прибуток за І квартал 2001р., півріччя 2003р.,

- по податку на додану вартість за березень 2001р. – червень 2003р.,

- по комунальному податку за І-II квартали 2001р., липень 2001р., вересень 2001р., червень 2002р.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли, відповідно до закону, контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового зобов’язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності – протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно із визначенням, наведеним в п.п.7.3.5, п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов’язань, у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів, є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, податкова заборгованість позивача з податку на додану вартість виникла у зв’язку з відсутністю бюджетного фінансування підприємств та організацій, яким надавалась техніка відповідно до розпоряджень Київської міської державної адміністрації.

Таким чином суди прийшли до обґрунтованого висновку, що податкові зобов’язання з податку на додану вартість у позивача виникають у відповідності до положень п.п.7.3.5 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судами також було встановлено, що рішенням Арбітражного суду м. Києва від 30.05.2000 у справі №2/291 за позовом ДКП "КАТП-273901" до ШЕД по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Жовтневого району м. Києва про стягнення 601 117,90 грн. з рахунку ШЕД по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Жовтневого району м. Києва на користь ДКП "КАТП-273901" стягнуто 472390,44 грн. боргу з урахуванням Індексу інфляції, 72616,61 грн. пені, 4456 грн. річних та 5494,63 грн. держмита.

Зазначеним рішенням встановлено, що на виконання умов договору, укладеного між сторонами, позивачем надано відповідачу авто-послуги на суму 458385,55 грн., в свою чергу, відповідач порушив умови договору несплатою в обумовлений строк вартості наданих позивачем послуг.

З уточнених розрахунків з податку на додану вартість вбачається, що податкове зобов’язання виникло у той же час, що і виконання обсягів робіт, а саме: надання послуг позивачем шляхово-експлутуаційним управлінням по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд. Самі ж розрахунки за надання послуг проводилися із запізненням на 3-5 місяців.

23.09.2004 року між ДКП "КАТП – 273901" та ДПА у м. Києві було укладено договір № 4 про розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань, за умовами якого, ДПА у м. Києві надає платнику (ДКП "КАТП – 273901") розстрочення (відстрочення) сплати податкових зобов’язань на загальну суму 309327,33 грн. терміном до 30.12.2004 року.

З огляду на зазначене, суди прийшли до обґрунтованого висновку щодо наявність підстав для визнання недійсним рішення ДПА у м. Києві №4610/10/15-707 від 09.09.2004 року в частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва якими визначено штрафні санкції з податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відхилити, а рішення Господарського суду м. Києва від 29.06.2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.