Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

касаційну скаргу Харківської об‘єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2005р.

у справі № А-42/84-05 господарського суду Харківської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Оіл Групп"

до Харківської об‘єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.04.2005 р. в задоволенні позову про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 23.02.2005 р. № 0001532310/2 про визначення ТОВ "Іст Оіл Групп" податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток у сумі 411 770,00 грн., в тому числі: 301500,00 грн. – основний платіж та 110270,00 грн. – штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відмовлено з мотиву недоведення позивачем того, що продаж ним бензину марки А-95 з завідомо значним від’ємним значенням фінансового результату мав вплив на прибутковість підприємства в подальшому або на можливість отримання цим підприємством прибутку, а також з посиланням на встановлений в судовому процесі факт своєчасного направлення ДПА у Харківській області вмотивованого рішення про результати розгляду скарги на податкове повідомлення –рішення Харківської ОДПІ № 0001532310/1.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2005р. рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2005р. скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції послався на те, що продаж позивачем ТОВ "Ніка плюс" бензину А-95 в кількості 933,93 т за ціною 1161861,85 грн., в тому числі ПДВ – 232372,37 грн., яка на 1172963,20 грн. нижче ціни придбання цього бензину у ТОВ "Ліра" - 2334 825 грн., в тому числі ПДВ 466 965,00 грн., відповідає цілям господарської діяльності позивача; виключення з валових витрат виробництва й обігу 1172963,20 грн. вартості вказаного бензину суперечить Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ; на дату підписання позивачем та ТОВ "Ліра" додатків до договору поставки нафтопродуктів від 06.09.2002р. № 70 щодо строків поставки бензину, в тому числі у І півріччі 2003 року згідно додаткової до цього договору угоди, договору поставки нафтопродуктів між ТОВ "Іст Оіл Групп" та ТОВ "Ніка плюс" від 03.01.2003р. № 03-01/1 не існувало, що спростовує висновок суду першої інстанції про придбання та реалізацію позивачем бензину в один і той же день; датою придбання бензину є, за висновком суду, дата здійснення позивачем оплати цього бензину, а відтак отримання позивачем від ТОВ "Ліра" бензину у дні, в які цей бензин був відпущений позивачем ТОВ "Ніка плюс" згідно видаткових накладних, так само не означає, що купівля та продаж бензину відбувались в межах одного дня.

В касаційній скарзі Харківська ОДПІ просить скасувати постанову апеляційного суду, залишивши в силі рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2005р., як таку, що не відповідає пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що придбання позивачем бензину марки А-95 загальною вартістю 2334 825 грн., в тому числі ПДВ 466 965,00 грн., відповідає цілям господарської діяльності позивача; різниця між ціною придбання та ціною продажу в сумі 1172963,20 грн., що віднесена позивачем до валових витрат ІІ кварталу 2003 року, не підлягає виключенню, оскільки таке суперечить Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) . В обґрунтування висновку, що вказана операція відповідає цілям господарської діяльності, визначеним пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а відтак що витрати позивача на придбання бензину відносяться до валових витрат, апеляційний суд послався на встановлений факт подальшого продажу цього бензину та на невідповідність перебігу подій у часі в межах одного дня.

Відповідно до положень частини 1 статті 43 ГПК України, за правилами якого здійснені розгляд та апеляційний перегляд справи, оцінка судом доказів повинна ґрунтуватися на підставі всебічного, повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними письмовими доказами, позивач придбав у ТОВ "Ліра" на підставі договору поставки нафтопродуктів від 06.09.2002р. № 70 та додатків і додаткової угоди до нього бензин марки А-95 в кількості 933,93 т загальною вартістю 2334825,00 грн., в тому числі ПДВ – 466965,00 грн.

Згідно договору поставки нафтопродуктів від 03.01.2003 р. № 03-01/1 та додаткової угоди від 12.0.2003р. № 1, укладених з ТОВ "Ніка плюс" /покупець/, позивач /постачальник/ передав у власність покупця вказаний бензин за загальною ціною 1161861,85 грн., в тому числі ПДВ – 232372,37 грн.

Придбання бензину підтверджується видатковими накладними від 01.04.2003р. № РН-103/2, від 04.04.2003р. № РН-104/2, від 11.04.2003р. № РН-109, від 17.04.2003р. № РН-118, від 18.04.2003р. № РН-119, а його реалізація- видатковими накладними від 01.04.2003р. № 01-04/1, від 04.04.2003р. № 04-04/1, від 11.04.2003р. № 11-04/1, від 17.04.2003р. № 17-04/1, від 18.04.2003р. № 18-04/1.

Реальні витрати позивача, понесені у зв’язку з придбанням бензину, відповідають ціні, сплаченій позивачем постачальнику.

Виконуючи договір поставки нафтопродуктів від 03.01.2003 р. № 03-01/1 позивач здійснив продаж бензину за ціною, яка є нижчою ціни придбання цього бензину.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Виходячи із змісту пункту 1.32 статті 1 цього Закону неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Досягнення економічних і соціальних результатів, а також мети одержання прибутку, визначених частиною 2 статті 3 Господарського кодексу України визначальними характеристиками підприємництва, передбачає розсудливість у визначенні розміру витрат при здійсненні господарської операції у їх співвідношенні з очікуваним доходом.

З огляду на поставку позивачем бензину на умовах гірших з точки зору витрат порівняно з умовами поставки цього ж бензину позивачу, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку стосовно дійсної мети, з якою позивачем були укладені вказані договори поставки нафтопродуктів.

Перевищення витрат на придбання товару доходів від реалізації цього товару є економічно та юридично необгрунтованим. Внаслідок здійснення суб‘єктом господарювання операції з відчуження товару за ціною, нижчою за ціни придбання, у суб‘єкта господарювання щодо господарської операції з таким товаром не виникає база оподаткування-прибуток, а відтак суб‘єкт господарювання, який є платником податку на прибуток, не сплачує за такою господарською операцією податок на прибуток, чим у такий спосіб впливає на свій стан розрахунків з бюджетом.

Встановлена ж судом першої інстанції обставина справи щодо заниження позивачем на значну суму ціни продажу придбаного у ТОВ "Ліра" бензину порівняно з ціною його придбання при тому, що поставка та відпуск здійснювались у той же день, що виключає зміну якісних характеристик бензину або зміну кон’юктури ринку, свідчить про відсутність зв’язку витрат позивача на придбання цього бензину у сумі 1172963,20 грн. з його господарською діяльністю з точки зору вимог податкового законодавства. А відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача немає передбачених підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підстав для включення до валових витрат суми 1172963,20 грн., нарахованої у зв’язку з компенсацією витрат на придбання зазначеного бензину.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права-це панування права в суспільстві.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м‘якого покарання) роз‘яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Визначаючи права та обов‘язки платника податку на прибуток, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб‘єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.

З врахуванням викладеного висновок суду першої інстанції порівняно з висновком суду апеляційної інстанції відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права, що спроможнює доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Харківської об‘єднаної державної податкової інспекції у Харківській області задовольнити, скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2005р., рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2005р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.