Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого – судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Мойсюка М.І., Юрченка В.В.

секретар: Мудрицька Ю.В.

за участю представника позивача – Жебелевої Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного товариства "Ломбард "Вентал.Л", ТОВ Компанія "Деніс.Київ" і компанія до ДПІ у Київському районі м.Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення за їх касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 4 вересня 2006 року,

У травні 2006 року приватне товариство "Ломбард "Вентал.Л", ТОВ Компанія "Деніс.Київ" і компанія звернулося до суду з позовом до ДПІ у Київському районі м.Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0004261702/0 від 5 грудня 2005 року, яким було донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 17301,08 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34602,16 грн. Свої вимоги позивачі мотивували тим, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки в даному випадку він не може виконувати обов’язок, щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при не викупі закладеного майна в момент закінчення договору, у ломбарду немає коштів позичальника з яких належало б утримати податок. Просили суд, визнати оскаржуване податкове повідомлення рішення нечинним.

Постановою господарського суду Харківської області від 20 червня 2006 року позовні вимоги було задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 4 вересня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачі звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, оскільки вважають, що суди неправильно застосували норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на підставі посвідчення від 09.11.2005р. № 3802 фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.09.2004р. по 30.09.2005р., за результатами якої складено акт № 2636/17-218 від 22.11.2005р. В ході перевірки встановлено, що підприємство позивача у перевіряємий період надавало фізичним особам суми грошових коштів у вигляді позик під заставу належного їм рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому) та мали місце випадки, коли особи, яким надавалися позики, своєчасно не повертали суму позики, і в цих випадках підприємство реалізовувало предмети застави Державній скарбниці при Національному банку України. Відповідач розцінив дії позивача як порушення ст. 8 та ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що позивачі є податковими агентами та зобов'язані утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб єдиним платіжним документом.

Відповідно до п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до якого коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

При цьому у випадку звернення ломбардом стягнення на заставлене фізичною особою майно, відповідно після надання цій особі позики, на ломбард не покладається обов'язок нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку з доходу фізичної особи - позичальника, оскільки такий обов'язок покладається на податкового агента лише до або під час виплати саме доходу (а не суми позики) на користь платника цього податку.

Наведене випливає також зі змісту пункту 12.6 статті 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", згідно з яким доходи (прибутки), зазначені у цій статті, кінцево оподатковуються при їх виплаті.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що дохід фізичної особи, одержаний від ломбардів при невиконанні нею своїх обов’язків за договором позики щодо викупу закладених речей, є доходом одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку у відповідності до п. п. 8.2.1 п. 8.2 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платників податків за порушення податкового законодавства. Оскільки в діях позивача відсутністні порушення податкового законодавства, то відповідно відсутні підстави і для застосування до позивача штрафних санкцій.

Оскільки судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права та помилково скасовано рішення суду першої інстанції, то рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 226, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу приватного товариства "Ломбард "Вентал.Л", ТОВ Компанія "Деніс.Київ" і компанія задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 4 вересня 2006 року скасувати, а постанову господарського суду Харківської області від 20 червня 2006 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.