Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Київської регіональної митниці про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити митне оформлення автомобіля, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2007 року

У грудні 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Київської регіональної митниці зазначивши, що у вересні 2006 року придбав за кордоном автомобіль марки "FORD" F150, 1999 року випуску і ввіз транспортний засіб на митну територію України з наміром пільгового оформлення за правилами статті 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" ( Закон № 2681).

Посилаючись на те, що у здійсненні митного оформлення автомобіля відмовлено, - просив дії митниці визнати протиправними, з покладанням на відповідача обов'язку здійснити митне оформлення автомобіля на пільгових умовах.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 6 березня 2007 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі помилково скасоване рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами на підставі довідки Міністерства закордонних справ України встановлено, що працівник дипломатичної служби ОСОБА_1. з 17 січня 2000 року по 4 жовтня 2004 року перебував в довготерміновому відрядженні в Посольстві України у Французькій Республіці у зв'язку з чим йому виплачено 107 752 дол. США.

25 вересня 2006 року, тобто після закінчення відрядження, ОСОБА_1. придбав за кордоном вантажний автомобіль марки "FORD" F150, 1999 року випуску, ідентифікаційнийНОМЕР_1вартістю 5850 дол. США.

Зазначений транспортний засіб 25 жовтня 2006 року ввезений до України, а 27 жовтня того ж року доставлений на Київську регіональну митницю для проведення митного огляду та митного оформлення.

Також встановлено, що того ж дня митниця затримала документи на транспортний засіб до вирішення питання щодо подальшого митного оформлення, а листом від 04.12.2006, з посиланням на узагальнююче податкове роз'яснення Державної митної служби України, повідомила ОСОБА_1про неможливість пільгового митного оформлення автомобіля.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що Закон № 2681 (2681-14) не містить вказівки про пряму залежність права працівника дипломатичної служби на пільгове розмитнення транспортного засобу від часу придбання та строку його ввезення до України, а тому роз'яснення щодо такого поєднання ухвалене після ввезення автомобіля застосуванню не підлягає.

Скасувавши постанову суду першої інстанції та ухваливши нове, апеляційний суд рішення про відмову в задоволенні позову обґрунтував тим, що автомобіль придбаний через два роки після закінчення відрядження підлягає митному оформленню після сплати податків на загальних підставах.

З висновками апеляційного суду колегія суддів Вищого адміністративного суду не погоджується.

Відповідно до статті 252 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну території України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Правилами пункту 13 статті 8 Закону № 2681 встановлено, що при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування транспортні засоби в кількості однієї одиниці за кожною товарною позицією згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, що ввозяться (пересилаються) працівниками дипломатичної служби, які перебували за кордоном у довготермінових відрядженнях або проходили дипломатичну службу строком не менше одного року та повертаються в Україну, в такому порядку:

- працівник дипломатичної служби є власником цього транспортного засобу;

- вартість транспортного засобу не перевищує 50 відсотків від суми, що виплачується особі у зв'язку з перебуванням у довготерміновому відрядженні або проходженні дипломатичної служби за кордоном та підтверджується документами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пов'язавши право на пільги з відносинами власності на автомобіль та відсотковим співвідношенням між вартістю транспортного засобу і сумою отриманих працівником виплат, наведена правова норма не містить прямої вказівки про необхідність набуття власності в межах строку відрядження.

Така конструкція норми дає підстави як для тверджень про можливість придбання автомобіля після повернення працівника дипломатичної служби в Україну (до повернення - відрядження або служба за кордоном не завершена), так і для висновку про обов'язковість придбання транспортного засобу у власність до такого повернення.

Саме така неоднозначність стала підставою для затвердження наказом № 974 (v0974342-06) Державної митної служби України від 02.11.2006 Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо сплати податків і зборів при митному оформленні транспортних засобів, які ввозяться (пересилаються) в Україну працівниками дипломатичної служби, що перебували за кордоном у довготермінових відрядженнях або проходили дипломатичну службу.

З метою забезпечення однозначного розуміння окремих положень податкового законодавства Державна митна служба України роз'яснила, що для пільгового оформлення транспортного засобу обов'язковою умовою, крім наведених в Законі № 2681 (2681-14) , є придбання його працівником дипломатичної служби в межах строку відрядження.

Таким чином, дискреція в поведінці особи публічної влади (відповідача) щодо надання/ненадання пільг, яка була можливою до ухвалення обмежувального тлумачення правової норми Державною митною службою України, ґрунтувалась не на прямій вказівці закону, а тому юридична невизначеність стосовно права позивача на пільги є вирішальною обставиною для задоволення його вимог.

Зазначене узгоджується з висновками Конституційного Суду України викладеними у Рішенні № 1-рп/1999 (v001p710-99) від 09.02.1999 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Зокрема, в мотивувальній частині Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки частиною першою статті 10 Митного кодексу України встановлено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України, то це означає, що до спірних правовідносин не може бути застосовано податкове роз'яснення ухвалене після 25.10.2006.

Відповідно до правил частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись наведеним, статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2007 року скасувати, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 6 березня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.