Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року у справі № 2-а-14/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про зобов’язання виплатити недоотримані кошти на оздоровлення, -

У березні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради, в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача та стягнути з відповідача на його користь недоотримані суми на оздоровлення за шкоду заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2004-2007 роки.

Постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 21 травня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, дії відповідача визнані неправомірними, стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районного суду м. Макіївки на користь ОСОБА_1 недоотриману допомогу на оздоровлення за 2006-2007 роки у розмірі 3 855 грн., в решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року постанова Совєтського районного суду м. Макіївки від 21 травня 2008 року скасована, ухвалене нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, яким стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Советської районної адміністрації Макіївської міської ради просить скасувати зазначене судове рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України

Як встановлено судом, позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та є інвалідом 2-ої групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 11.12.2996 року.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп –п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно із Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-ІУ (1344-15) року "Про Державний бюджет України на 2004 рік"розмір мінімальної заробітної плати на час виплати становив 237 грн.

Згідно із Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІУ "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) розмір мінімальної заробітної плати на час виплати позивачу допомоги на оздоровлення становив 332 грн..

Згідно з Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення становив 375 грн.

Згідно з Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) розмір мінімальної заробітної плати на час виплати позивачу допомоги на оздоровлення становив 440 грн..

Однак, за 2004, 2005, 2006 та 2007 роки Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради виплатило ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

Зазначеною постановою № 562 (562-2005-п) всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ (796-12) (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону № 796-ХІІ та закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2004-2007 роки, а не постанова КМУ №562 (562-2005-п) .

Крім того, Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції У країни, серед інших, положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким була зупинена дія, у тому числі статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі по 26 грн. 70 коп. суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали неправомірними.

Також апеляційний суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимоги в частині стягнення допомоги на оздоровлення за 2006 рік, оскільки відповідно до п. 36 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"ст.. 27 Закону України від 06 жовтня 2005 року "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (2961-15) зупинено на 2006 рік.

Дані положення Закону не були визнані неконституційними.

За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо неправомірності дій відповідача у 2004, 2005, 2007 роках.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.