Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

суддів: Бившевої Л.І, Костенко М.І, Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі: Прудкій О.В.

за участю представників сторін:

позивача Остапця Д.В.

відповідача Завгороднього О.Г.

розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги:

1. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

2. Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області

на постанову господарського суду Запорізької області від 27 грудня 2005р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21 березня 2006р.

у справі №5/443-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об’єднання "Моліс"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У листопаді 2005р. позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя №0000452305/0 від 27.10.2005р..

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невідповідність фактичним обставинам справи висновків акту перевірки про порушення підприємством п.13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" стосовно неутримання податку на доход нерезидента за 2005р. в сумі 1381,87грн. та порушення п.1.3, 1.4 Наказу ДПА України №140 від 29.03.2002р. "Про внесення змін до Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів" (z0391-02) .

Постановою господарського суду Запорізької області від 27 грудня 2005р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21 березня 2006р., позовні вимоги ТОВ "Виробниче об’єднання "Моліс" було задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя №0000452305/0 від 27.10.2005р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 85,00грн..

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем було укладено зовнішньоекономічні договори із надання послуг за умовами яких нерезиденти виконували для позивача комплекс робіт на території своєї держави (Російської Федерації), тому отримані нерезидентом доходи не можливо розглядати як такі, що отримані із джерелом походження з України ні у відповідності зі ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"", ні у відповідності до ном міжнародного договору.

Не погоджуючись з рішеннями першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання про скасування постанови господарського суду Запорізької області від 27 грудня 2005р. та ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 21 березня 2006р. та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, яке не приймало участі у розгляді справи у попередніх інстанціях звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову господарського суду Запорізької області від 27 грудня 2005р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21 березня 2006р. в частині стягнення судового збору в сумі 85,00грн. з Державного бюджету України на користь позивача.

Ухвалою Вищого адміністративного суду україни від 07 лютого 2008р. до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області на постанову господарського суду Запорізької області від 27 грудня 2005р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21 березня 2006р. та об’єднано його в одне провадження для спільного розгляду із касаційною скаргою ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя у справі №5/423-АП.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено планову документальну перевірку позивача на предмет встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 23.01.2004р. по 30.06.2005р., про що складено акт №163/23-1-32835306 від 21.10.2005р..

Висновками вказаної перевірки встановлено порушення підприємством п.13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, підприємством у 2005р. не утриманий податок на доход нерезидента у розмірі 1381,87грн.; в порушення п.1.3, 1.4 Наказу ДПА України №140 від 29.03.2002р. "Про внесення змін до Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів" (z0391-02) встановлено неподання звітів про виплачені доходи нерезидентам ТОВ "Орловський ЦСМ" та МУП "Незалежна випробувальна контрольно-харчова лабораторія" (м.Орел, Російська Федерація).

На підставі зазанчених висновків податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000452305/0 від 27.10.2005р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 4485,61грн., в т.ч. 1381,87грн. основного платежу та 3103,74грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у період який перевірявся на території Російської Федерації було укладено наступні угоди із нерезидентами:

- договір №332 від 21.04.2005р. з ТОВ "Орловський ЦСМ", предметом якого є надання послуг з обов’язкової сертифікації молочних виробів;

- договір №б/н від 05.05.2005р. з МУП "Незалежна випробувальна контрольно-харчова лабораторія", предметом якого є проведення дослідження щодо безпечності 24 зразків сиру та 1 зразка вершкового масла.

Матеріали справи містять підтвердження виконання сторонами (нерезидентами) зазначених договорів та здійснення ТОВ "Мрліс" оплати проведених досліджень за платіжними дорученнями №1 від 24.05.2005р. на суму 26978,00RUB та №2 від 24.05.2005р. на суму 24214,00 RUB. Крім того, акти приймання-піредачі виконаних робіт були складені також на території Російської Федерації.

Згідно з п.13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доходи від здійснення господарської діяльності, отримані нерезидентом із їх джерелом походження з України оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Підпунктом 18.1 вказаної норми Закону передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до ч.1 ст.7 Угоди про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередженняя ухилень від сплати податків, укладеної між Урядом України та Урядом Російської Федерації від 16.10.1995р. прибуток пілідприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в іншій державі, але тільки у тій частині, яка стосується постійного представництва.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що на час проведення податковим органом перевірки позивача ТОВ "Орловський ЦСМ" та МУП "Незалежна випробувальна контрольно-харчова лабораторія" (м.Орел, Російська Федерація) не мали в Україні постійних представництв і не здійснювали підприємницьку діяльність в Україні.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що нарахування контролюючим органом позивачеві штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.9, 17.1.1 п.17 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є безпідставним.

Щодо вимог касаційної скарги Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області стосовно стягнення судового збору з Державного бюджету України на користь позивача, судова колегія касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції присудив судові витрати зі сплати державного мита з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 1,3,6 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України /або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа/. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційних скаргах не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 23 1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

Касаційні скарги: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області – залишити без задоволення

Постанову господарського суду Запорізької області від 27 грудня 2005р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21 березня 2006р. – залишити без змін.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 08 лютого 2008р. про зупинення виконання постанови господарського суду Запорізької області від 27 грудня 2005р. та ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 21 березня 2006р..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.