колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г.,

секретар Сіпаренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області про перерахунок пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2008 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 22 грудня 1975 року йому присуджена вчена ступінь кандидата технічних наук. З 2002 року позивачу призначена пенсія наукового працівника відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", яку він отримував до 1 квітня 2006 року. Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області листом від 31 березня 2006 року повідомило, що виключило з наукового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26 грудня 1990 року до 15 листопада 2001 року в орендному підприємстві виробничого об’єднання "Свема", оскільки рішенням виконавчого комітету Шосткінської міської ради Сумської області №169 від 18 травня 1993 року зазначене підприємство було включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, але не було атестоване як наукова установа. Просив зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області зарахувати до наукового стажу період роботи в орендному підприємстві виробничого об’єднання "Свема"з 26 грудня 1990 року до 15 листопада 2001 року для обчислення наукової пенсії.

Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 квітня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 квітня 2008 року скасовано, в позов ОСОБА_1 задоволено.

Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, відповідач просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що з січня 2002 року ОСОБА_1 була призначена пенсія наукового працівника згідно Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) . Загальний трудовий стаж позивача складає 43 роки та 20 днів з урахуванням стажу наукового працівника –24 роки 2 місяці 22 дня. У грудні 1975 року позивачу присуджено ступінь кандидата наук. Відповідно до записів трудової книжки позивач працював на посадах головного інженера та директора з 17 грудня 1986 року до 25 грудня 1990 року в Шосткінському виробничому об’єднанні "Свема", з 26 грудня 1990 року до 15 листопада 2001 року в орендному підприємстві виробничого об’єднання "Свема", що не пройшло відповідну державну атестацію як наукова установа.

Відповідач у доводах касаційної скарги зазначає, що з 26 грудня 1990 року Шосткінське виробниче об’єднання "Свема"було реорганізовано в орендне підприємство, з цього часу втратило статус державного, а тому цей період з 26 грудня 1990 року до 15 листопада 2001 року не може бути зарахований позивачу до наукового стажу роботи, оскільки відповідно до положень статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність"в редакції на час призначення позивачу пенсії, до стажу науково-технічної роботи зараховувався стаж роботи лише на державних підприємствах.

З такими доводами відповідача погодитись не можна.

До 1 січня 2004 року, тобто у період до виникнення у позивача права на пенсію та призначення йому пенсії види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки визначались Законом України "Про підприємства в Україні"від 27 березня 1991 року № 887-XII (887-12) .

Статтею 2 цього Закону було визначено, що в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

господарське товариство;

підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

У республіці можуть діяти інші види та категорії підприємств, у тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України.

Відповідно до положень статті 15 Закону трудовий колектив державного підприємства може приймати рішення про оренду підприємства, створення на основі трудового колективу органу для переходу на оренду і викупу підприємства.

При частковому викупі майна підприємства трудовий колектив набуває права співвласника, а підприємство - статусу спільного.

Після повного викупу підприємства трудовий колектив набуває прав колективного власника.

Тобто до початку викупу майна державного підприємства трудовим колективом орендне підприємство, засноване на державній власності, не набуває прав колективного власника, а тому залишається за формою власності державним підприємством.

Частиною 15 статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність"в редакції від 20 листопада 2003 року визначено, що положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів із числа наукових працівників, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, яким скасовано судове рішення першої інстанції, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні суду апеляційної інстанції, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч. 4, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав, у строк та в порядку, встановленими статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.