Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2006 року

у справі № 5/475-13/80А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плай і компанія"

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

про скасування податкового повідомлення –рішення, -

У березні 2006 року ТОВ "Плай і компанія" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення – рішення № 0002242310/0/14393/23-1 від 26 серпня 2005 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 27 квітня 2006 року в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2006 року постанову господарського суду Львівської області від 27 квітня 2006 року скасовано.

Скасовано податкове повідомлення – рішення ДПІ у Личаківському районі міста Львова від 26 серпня 2005 року № 0002232310/0/14393/23-1.

В касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають суттєве значення для справи, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2006 року та залишити в силі постанову господарського суду Львівської області від 27 квітня 2006 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Плай і компанія" за період з 01 січня 2004 року по 31 березня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 235/23-1/22346392 від 23 серпня 2005 року.

В акті перевірки було встановлено, що в порушення підпункту 7.2.1 п. 7.2, підпункту 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач занизив податок на додану вартість в сумі 101326, 71 грн. за рахунок включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість по витратах, що не відносились до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягали амортизації.

26 серпня 2005 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0002232310/0/14393/23-1, яким ТОВ "Плай і компанія" визначила суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 157575, 00 грн., у тому числі 105050, 00 грн. – основний платіж та 52525, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не підтверджені валові витрати, зокрема, не були представлені відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, тобто не був підтверджений факт надання маркетингових та транспортно – експедиційних послуг ТОВ "Авангард" та СФГ "Бджілка" відповідно, не був доведений зв’язок витрат на придбання послуг з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, факт використання цих послуг у власній господарській діяльності, а тому позивач в порушення підпункту 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 101326, 71 грн., сплачену в складі вартості маркетингових та транспортно – експедиційних послуг.

Суд першої інстанції також визнав правомірним донарахування позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 3724, 50 грн. з урахуванням того, що позивачем не було спростовано порушення підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що рішенням Львівського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006 року у справі № 5/568-19/107 А встановлена правомірність віднесення позивачем до валових витрат витрат по оплаті маркетингових та транспортно – експедиційних послуг ТОВ "Авангард" та СФГ "Бджілка", що спростовує висновки акту перевірки про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість в складі вартості цих послуг.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, до податкового кредиту відносяться лише ті суми податку на додану вартість, які були сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Постановою господарського суду Львівської області від 18 травня 2006 року у справі № 5/568-19/107 А, яка набрала законної сили, була встановлена правомірність віднесення позивачем до валових витрат витрат по оплаті маркетингових послуг ТОВ "Авангард" та транспортно – експедиційних послуг СФГ "Бджілка" згідно договору від 06 червня 2003 року та договору № 1 від 01 жовтня 2003 року відповідно.

Таким чином, суд апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в складі вартості маркетингових та транспортно – експедиційних послуг, які були надані ТОВ "Авангард" та СФГ "Бджілка" згідно договору від 06 червня 2003 року та договору № 1 від 01 жовтня 2003 року відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Личаківському районі м. Львова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2006 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.