Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси Черкаської області

на постанову господарського суду Черкаської області від 28 липня 2006 року

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року

у справі № 07/3305а

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступник - Державна податкова інспекція у місті Черкаси Черкаської області)

про визнання протиправним рішення в частині, -

У червні 2006 року ПП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Черкаської ОДПІ про визнання протиправним рішення № 000192303 від 19 січня 2006 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 765, 45 грн.

Постановою господарського суду Черкаської області від 28 липня 2006 року позов задоволено.

Визнано протиправним рішення Черкаської ОДПІ від 19 січня 2006 року № 000192303 в частині застосування до ПП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 765, 45 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП ОСОБА_1 3, 40 грн. витрат на сплату судового збору.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року постанову господарського суду Черкаської області від 28 липня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Черкаси Черкаської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Черкаської області від 28 липня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року, в задоволенні позову відмовити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ПП ОСОБА_1, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, а суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог процесуального закону перевірив рішення суду першої інстанції та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Черкаська ОДПІ провела планову документальну перевірку дотримання вимог законодавства про оподаткування ПП ОСОБА_1, за результатами якої було складено акт № 36/17-211 від 17 січня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено, що позивачка здійснила продаж продуктів харчування та касового апарату ПП ОСОБА_2 на загальну суму 2 553, 09 грн. та виписала податкові накладні № 10 від 26 липня 2004 року, № 1кт від 09 вересня 2004 року, № 2кт від 09 вересня 2004 року та № 3к від 10 листопада 2004 року.

Готівка за продані товари була оприбуткована у книзі обліку доходів і витрат № 7/8745 від 2002 року, але не була проведена через реєстратор розрахункових операцій, чим було порушено п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Крім того, в акті перевірки було встановлено, що в порушення п. 6 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивачка не забезпечила зберігання книги обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну.

19 січня 2006 року Черкаська ОДПІ на підставі акту перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000192303, яким застосувала до позивачки на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12 765, 45 грн. та на підставі п. 3 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340, 00 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не було доведено факту здійснення позивачкою в 2004 році розрахункової операції, яка підлягала проведенню через реєстратор розрахункових операцій.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що розрахунки за придбані продукти харчування та касовий апарат між ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 були проведені 19 січня 2006 року в безготівковій формі, що підтверджується випискою банку з особового рахунку позивачки за 19 січня 2006 року.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що розрахунки між ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 за продані продукти харчування та касовий апарат на загальну суму 2 553, 09 грн. були проведені в безготівковій формі, яка відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не передбачає застосування реєстратора розрахунковий операцій, а тому застосування до позивачки штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 765, 45 грн. на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є безпідставним.

При цьому судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що записи в книзі обліку доходів і витрат № 7/8745 від 2002 року, на які посилається відповідач в акті перевірки, є фактично записами в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) № 7/8745 від 2002 року, які беззаперечно не свідчать про отримання готівки за продані продукти харчування та касовий апарат, оскільки відповідно до положень п. 11.1 Порядку ведення книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (z0233-97) , (в редакції, яка діяла в 2004 році) облік продажу товарів (робіт, послуг) продавцем проводиться у книзі продажу обліку товарів (робіт, послуг) у момент виникнення податкових зобов'язань, датою виникнення яких відповідно до підпункту 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент внесення запису до книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) вважається також дата відвантаження товарів, якщо ця подія була першою.

Посилання відповідача на пояснення позивачки від 10 листопада 2005 року були правомірно не взяті до уваги судами попередніх інстанцій з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій правомірно визнали протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000192303 від 19 січня 2006 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в сумі 12 765, 45 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Черкаси Черкаської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Черкаської області від 28 липня 2006 року та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси Черкаської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Черкаської області від 28 липня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.