Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Харченка В.В.

суддів: Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Матолича С.В., Шкляр Л.Т.,

при секретарі -Мельник I.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 8 лютого 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Центральному району м. Миколаєва про визнання неправомірними дій, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2004 року ОСОБА_1звернувся до суду із скаргою на неправомірні дії Управління пенсійного фонду України в Центральному району м. Миколаєва, мотивуючи тим, що УПФ України в Центральному району м. Миколаєва на його заяву від 14.02.2004 р. про перерахунок пенсії по інвалідності, пов'язаної із ліквідацією наслідків на ЧАЕС відмовив йому у її перерахуванні.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва скарга задоволена, визнані неправомірними дії Управління пенсійного фонду та зобов'язано провести перерахунок пенсії.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 8 лютого 2005 року рішення суду першої інстанції скасоване в задоволенні скарги відмовлено

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1є постраждалим Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим йому призначена відповідна пенсія. 12 лютого 2004 р. йому було видано декілька довідок про те, що він працює в КП "Миколаївліфт" із зазначенням розміру виплаченої заробітної плати в період роботи в зоні відчуження з 4 червня по 16 липня 1986 року, яка є значно вищою ніж та, з якої скаржнику нараховувалася пенсія. ОСОБА_114.02.2004 р. надав до Управління пенсійного фонду України в Центральному району м. Миколаєва довідку від 12.02.2004 р. про новий розмір нарахованої йому заробітної плати за час участі у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС за період з 4 червня по 16 липня 1986 року. Суб'єктом оскарження Бевзу С.У. було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з тих підстав, що заробітна плата йому булу нарахована з порушенням вимог діючого законодавства.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з тих обставин, що діюче законодавство не наділяє територіальні управління пенсійного фонду повноваженнями щодо контролю за порядком нарахування заробітної плати.

Апеляційний суд, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, обгрунтовано прийшов до висновків про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника.

Так, відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) пенсії по інвалідності за вказаним Законом можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного в зоні відчуження в 1986- 1990 р.р. у розмірі відшкодування фактичних збитків, які визначаються згідно законодавства.

Аналізуючи вказану норму Закону призначення пенсії та її розмір залежить від фактично отриманого працівником заробітку у період його роботи в зоні відчуження.

Бевзу С.У. встановлена група інвалідності, пов'язаної із ліквідацією наслідків на ЧАЕС, у 1992 р. з призначенням відповідної пенсії. При зверненні через значний період часу 14.02.2004 р. до УПФ України в Центральному району м. Миколаєва про перерахунок пенсії ОСОБА_1надав довідки від 12.02.2004 р. з місця роботи про розмір заробітку за період знаходження його в зоні відчуження, при цьому, в кожній довідці зазначені різні суми. В довідках відсутні посилання на наявність первинних документів про нарахування та фактичну виплату зазначеної заробітної плати.

Скаржник не надав суду доказів про отримання вказаної у довідках заробітної плати, а в наданих довідках проведений тільки розрахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження.

Суд апеляційної інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника та правомірність дій управління Пенсійного фонду.

Виходячи з вищенаведеного рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи скаргу, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що привело до неправильного вирішення заявленого позову, тому апеляційний суд обгрунтовано скасував рішення суду першої інстанції з винесенням нового рішення та відмовою в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обгрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 8 лютого 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.