К-4557/07 Про відшкодування вартості навчання та матеріальної допомоги - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Полтавського міського центру зайнятості на постанову господарського суду Полтавської області від 13 липня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1 лютого 2007 року у справі за позовом Полтавського міського центру зайнятості до відкритого акціонерного товариства "Полтавський фарфоровий завод" про відшкодування вартості навчання та матеріальної допомоги, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 року Полтавський міський центр зайнятості звернувся в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства "Полтавський фарфоровий завод" про відшкодування витрат на професійне навчання ОСОБА_1 в розмірі 501 грн. 94 коп., з них: за професійне навчання -186,40 грн., матеріальної допомоги -315,54 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що після звільнення ОСОБА_1 з ВАТ "Полтавський фарфоровий завод" Полтавським міським центром зайнятості її був наданий статус безробітної, оскільки працевлаштування ОСОБА_1 за фахом було не можливим, то центром зайнятості було проведено її професійну перепідготовку, витрати на професійне навчання становили 186,40 грн., крім того, ОСОБА_1 під час професійного навчання Полтавським міським центром зайнятості була виплачена матеріальна допомога в сумі 315,54 грн.. На підставі ст.26 Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) вказані суми підлягають відшкодуванню Полтавському міському центру зайнятості, який поніс вказані витрати.

Постановою господарського суду Полтавської області від 13 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1 лютого 2007 року, в задоволенні позову відмовлено

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Полтавський міський центр зайнятості звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Полтавський міський центр зайнятості згідно наданих повноважень та завдань здійснив перенавчання, тобто витрати на професійне навчання ОСОБА_1 в якості оператора котельні, вивільненої з посади контролера-приймальника ВАТ "Полтавафарфор", в розмірі 186,40 грн. та виплатив матеріальну допомогу в період професійного навчання в розмірі 315,54 грн.. За два роки перед вивільненням ОСОБА_1 не підвищувала кваліфікацію та не отримувала суміжну професію, яка звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (322-08) за ініціативою власника у зв'язку із змінами в організації виробництва та була працевлаштована після професійної перепідготовки.

Суд першої та апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні позову посилався на ті обставини, що виходячи з державних гарантій на безплатне навчання безробітних новим професіям Полтавський міський центр зайнятості, в межах наданих йому повноважень, зобов'язаний провести спірні виплати, оскільки відповідач для вказаних послуг сплачує соціальні страхові внески на випадок безробіття.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції.

Згідно частини другої пункту четвертого статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) , якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

За обставинами справи ОСОБА_1 за два роки до звільнення не проходила професійної перепідготовки чи підвищення кваліфікації, була працевлаштована позивачем лише після її професійної перепідготовки, що підтверджує необхідність проведення позивачем професійної перепідготовки вивільненого відповідачем працівника.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації застрахованим особам за направленням державної служби зайнятості виплачується в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню. Порядок надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

Згідно затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. № 308 (z0916-00) Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, пунктом 29 передбачено, що виплата матеріальної допомоги у період професійного навчання, оплата проїзду до місця професійного навчання та у зворотному напрямку, проживання здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Аналізуючи наведені правові норми колегія суддів приходить до висновків, що витрати, затрачені на професійну перепідготовку проводяться на підставі Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) за рахунок підприємства, а виплати матеріальної допомоги у період професійної підготовки виплачується на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) проводяться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Виходячи з встановлених обставин справи, суди першої та апеляційної прийшли до помилкового висновку, щодо відсутності у Полтавського міського центру зайнятості згідно наданих повноважень та завдань права на відшкодування витрат, затрачених на проведення перепідготовки вивільненого працівника ВАТ "Полтавафарфор", в розмірі 186,40 грн.

Разом з тим, попередні суди прийшли до невірних висновків щодо обов'язку позивача по виплаті матеріальної допомоги, оскільки виплата матеріальної допомоги у період професійного навчання здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, тому позовні вимоги в частині стягнення виплаченої матеріальної допомоги задоволенню не підлягають

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права, які призвели до необгрунтованого прийняття рішення, а тому постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як незаконні.

Згідно ст.229 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат за професійне навчання ОСОБА_1 в сумі 186,40 грн. та відмові в частині позовних вимог щодо стягнення матеріальної допомоги в сумі 315,54 грн.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Полтавського міського центру зайнятості задовольнити частково.

Постанову господарського суду Полтавської області від 13 липня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1 лютого 2007 року скасувати.

Позов Полтавського міського центру зайнятості до відкритого акціонерного товариства "Полтавський фарфоровий завод" про відшкодування вартості навчання та матеріальної допомоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Полтавський фарфоровий завод" 186,40 грн. - витрат за професійне навчання ОСОБА_1, в частині позовних вимог щодо стягнення з відкритого акціонерного товариства "Полтавський фарфоровий завод" матеріальної допомоги в сумі 315,54 грн. відмовити.