Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бутенка В.І.,

Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за скаргою Відкритого акціонерного товариства "Миколаївський парфюмерно-косметичний комбінат "Алые Паруса" (далі – ВАТ "Алые Паруса") на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Заводського районного управління юстиції м. Миколаєва (далі – ВДВС),

У листопаді 2004 року ВАТ звернулось до суду із зазначеною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.10.2004 р. державним виконавцем ВДВС було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса від 11.10.2004 р. Посилаючись на те, що зазначений виконавчий напис нотаріуса оскаржується в судовому порядку з 26.10.2004 р., просив суд визнати дії суб’єкта оскарження неправомірними та визнати акт опису і арешту майна від 04.11.2004 р. недійсним.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 квітня 2005 року, скаргу задоволено частково. Акт опису і арешту майна ВАТ "Алые Паруса" в частині повного обмеження в користуванні майном визнано неправомірним. У задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Алые Паруса", посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що постановою ВДВС від 15.10.2004 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса від 11.10.2004 р. щодо стягнення з ВАТ "Алые Паруса" на користь АКБ "Райфайзенбанк Україна" 3096125 грн. 27 коп. за рахунок заставленого нерухомого майна за договором іпотеки нерухомого майна від 25.07.2003 р. Цією ж постановою накладено арешт на 304/1000 частки нежилого об’єкту по вул. М. Морській, 106, який є предметом іпотеки.

04.11.2004 р. державним виконавцем складено акт опису і арешту майна ВАТ "Алые Паруса" по вул. М. Морській, 106, в якому зазначено 30 об’єктів, які потребують експертної оцінки та які передані на зберігання голові правління ВАТ "Алые Паруса". Крім того, на описане майно накладено арешт і встановлено повне обмеження в користуванні ним.

Частково задовольняючи скаргу, суд виходив з того, державний виконавець належним чином не обґрунтував підстави для повного обмеження користування арештованим майном, яке зазначене в акті опису і арешту майна. Тому в цій частині дії суб’єкта оскарження визнав неправомірними.

Відмовляючи у задоволенні скарги в частині визнання дій ВДВС та акту опису і арешту майна недійсними, суд виходив з того, що відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту.

Висновок суду про те, що дії посадових осіб ВДВС та акт опису і арешту майна від 04.11.2004 р. є правомірними та відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , відповідає фактичним обставинам справи. З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на те, що суди першої і апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, ці судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ВАТ "Миколаївський парфюмерно-косметичний комбінат "Алые Паруса" залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2005 року і ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 18 квітня 2005 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236 -239 КАС України (2747-15) .