Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А

при секретареві - Сидорович О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження

справу за позовом Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі міста Харкова до приватного підприємства "Імпекс", приватного підприємства "Прокус мастер-прінт" про визнання угоди недійсною,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі міста Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 4 жовтня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2006 року, -

У лютому 2006 року Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі міста Харкова (далі – ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова) звернулася з позовом до приватного підприємства "Імпекс" (далі - ПП "Імпекс"), приватного підприємства "Прокус мастер-прінт" (далі - ПП "Прокус мастер-прінт") про визнання недійсним укладеного між ними договору постачання № 3-в від 3 лютого 2002 року, посилаючись на те, що зазначений договір було укладено з метою можливості ухилення від сплати податків, оскільки на момент його укладання ПП "Прокус мастер-прінт" не мало права здійснювати фінансово-господарську діяльність, а відповідно, й укладати спірний договір, оскільки рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2003 року визнано недійсними його установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість з 30 жовтня 2002 року.

Постановою Господарського суду Харківської області від 4 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2006 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій і задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися судами в процесі її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В обґрунтування судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог судами зроблено посилання на те, що на час здійснення оспорюваної угоди ПП "Прокус мастер-прінт" було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а за таких обставин ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова безпідставно стверджує, що вона укладена неправоздатною особою. Визнання ж у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій недійсними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення та припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише рішенням районного суду про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності юридичної особи та свідоцтва платника податку на додану вартість однієї зі сторін договору, оскільки предметом дослідження в такій справі є відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладенні угоди при здійсненні ним підприємницької діяльності.

Посилання позивача на те, що укладена між відповідачами угода мала за мету приховування коштів, отриманих за нею, від оподаткування, так як ПП "Прокус мастер-прінт", не звітує про результати своєї фінансово-господарської діяльності, не нараховує та не сплачує податки, обгрунтовано не взята судами до уваги, оскільки доказом приховування прибутку від оподаткування може бути лише вирок суду в кримінальній справі, що набрав законної сили. Позивач же доказів на підтвердження такої обставини не надав.

Окрім того, в судових рішеннях вірно зазначено, що розрахунки за угодою здійснювалися між відповідачами, у тому числі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок протягом січня-лютого місяців 2003 року. Отже, ПП "Прокус мастер-прінт" вело господарську діяльність, подавало до банківських установ платіжні документи за підписом особи, уповноваженої розпоряджатися поточним рахунком підприємства, справжність якої не викликала сумніву. Однак, даний факт ні позивачем, ні Святошинським районним судом міста Києва під час розгляду справи про визнання недійсними його установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість не перевірявся.

Останню податкову декларацію з податку на додану вартість за підписом керівника Проценка О.С. ПП "Прокус мастер-прінт" подало до ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова 05 лютого 2003 року, за результатами фінансово-господарської діяльності за січень 2003 року. Відсутність показників в такій декларації може свідчити про відсутність податкових зобов’язань такого платника податків перед бюджетом внаслідок співпадіння сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість з податковим кредитом або про приховування об’єкта оподаткування. Однак, і ця обставина не перевірялася ні позивачем, ні Святошинським районним судом міста Києва під час розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди під час розгляду справи, всебічно і повно встановивши всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясували справжні права та обов'язки сторін і, залежно від встановленого, вірно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини, та ухвалили законне й обґрунтоване рішення про відмову ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова у задоволенні позову через недоведеність умислу, суперечного інтересам держави і суспільства, на час укладання спірного договору в діях його учасників.

Доводи касаційної скарги ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова висновку судів попередніх інстанцій не спростовують, є аналогічними доводам позовної заяви та апеляційної скарги, а суди під час розгляду справи, надавши їм належну правову оцінку, обгрунтовано відмовили в задоволенні позову та апеляційної скарги.

Наведені обставини, відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, надають суду касаційної інстанції право залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 4 жовтня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.