Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А

при секретареві - Сидорович О.В.,

з участю представників:

позивача – Яремчука О.В. (довіреність від 13.05.2008 № 81/10-0),

відповідача ЗАТ "Укрсплав" – Хана В.М. (довіреність від 07.07.2008),

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження

справу за позовом Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова до приватного підприємства "Пол-Експорт", закритого акціонерного товариства "Укрсплав" про визнання недійсним договору,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 08 вересня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2006 року, -

У квітні 2006 року Державна податкова інспекція у Галицькому районі міста Львова (далі – ДПІ у Галицькому районі міста Львова) звернулася з позовом до приватного підприємства "Пол-Експорт" (далі – ПП "Пол-Експорт"), закритого акціонерного товариства "Укрсплав" (далі – ЗАТ "Укрсплав"), в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати недійсним договір комісії № 3 від 11 травня 2004 року та застосувати наслідки визнання угоди недійсною – стягнути в доход держави все одержане відповідачами за цим договором.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що спірний договір, укладений з порушенням належного обсягу дієздатності ЗАТ "Укрсплав", оскільки експорт виробів з алюмінію потребує ліцензування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 674 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2003 року № 1996" (674-2004-п) , а за повідомленням Міністерства промислової політики України останнє експорт алюмінієвих зливків у встановленому порядку не погоджувало, що є підставою для визнання цієї угоди недійсною.

Постановою Господарського суду Львівської області від 08 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2006 року, позовну заяву ДПІ у Галицькому районі міста Львова залишено без задоволення.

У поданій касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі міста Львова, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій і задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явилися для розгляду справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 4 статті 7 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з’ясування всіх обставин у справі розкрита в частинах четвертій та п’ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає всі передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати ті, яких на його думку, не вистачає.

З метою прийняття правосудного рішення, суд встановлює всі обставини справи та не обмежується посиланнями чи доводами сторін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання угоди недійсною, суди попередніх інстанцій обмежилися лише висновками про те, що постанова, якою запроваджувалося ліцензування діяльності з експорту виробів з алюмінію, прийнята Кабінетом Міністрів України 26 травня 2004 року, тобто після укладення спірного договору та поставки товару на експорт, а тому діяльність ПП "Пол-експорт" щодо експортування кольорових металів та їх сплавів під час виконання спірного договору є правомірною.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ще до укладення спірного договору, 5 травня 2004 року ЗАТ "Укрсплав" та ПП "Пол-експорт" уклали договір купівлі-продажу № 52/05-05, за умовами якого ЗАТ "Укрсплав" (продавець) зобов’язується поставити і передати у власність ПП "Пол-експорт" (покупця) товар з відстрочкою платежу, асортимент, кількість, ціна якого вказані в Специфікації, що є додатком до цього договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу, ЗАТ "Укрсплав" було виписано ПП "Пол-Експорт" накладну № 152 від 17 травня 2004 року на отримання товару та податкову накладну № 490 від 17 травня 2004 року.

11 травня 2004 року ПП "Пол-Експорт" та ЗАТ "Укрсплав" уклали договір комісії, відповідно до якого ПП "Пол-Експорт" (комітент) доручило ЗАТ "Укрсплав" (комісіонеру) реалізувати в 2004 році на зовнішньому ринку товари виробництва українських підприємств, зокрема, струмознімачі ТС-150, наведені в Специфікації. Загальна вартість товару склала 12565319 гривень 36 копійок без ПДВ. За умовами цієї угоди на комісіонера покладався обов’язок продати товар на зовнішньому ринку України на умовах, в терміни та за вартістю, обумовлених в Дорученні. Уся валютна виручка, отримана за договором, підлягала зарахуванню на валютний рахунок комісіонера, який зобов’язаний протягом 90 календарних днів від дати виписки вантажно-митної декларації перерахувати кошти в національній валюті України на розрахунковий рахунок комітента. Комітент же, в свою чергу, зобов’язаний перерахувати комісійну винагороду протягом 90 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт і звіту.

Як вбачається з акту перевірки ПП "Пол-Експорт" від 11 травня 2005 року № 38/26-0/32409148, на виконання договору комісії, ЗАТ "Укрсплав" уклало контракт № 85 від 12 травня 2004 року з фірмою "Lineston Ltd" (Англія) на поставку зазначеного вище товару, який 19 травня 2004 року був поставлений останній, про що складено звіт Комісіонера від 28 травня 2004 року.

Втім, фактичні обставини справи, які суди вважали доведеними, матеріалами справи не підтверджуються. Так, суди обмежилися актом перевірки ПП "Пол-Експорт", копія якого наявна в матеріалах справи, та не витребували первинних документів, на їх підтвердження. Зокрема, в матеріалах справи відсутні вантажно-митні декларації, згідно яких здійснювалася поставка комісійного товару; контракт, укладений комісіонером з фірмою "Lineston Ltd" (Англія) на поставку товару; звіт комісіонера, який підтверджував би вчинення ним правочину.

У запереченнях на касаційну скаргу ПП "Пол-Експорт" вказує, що спірна угода була укладена і виконана сторонами в травні 2004 року. Так, договір комісії укладений 11 травня 2004 року, зовнішньоекономічний контракт – 12 травня 2004 року, вантаж перетнув кордон України 19 травня 2004 року, виручка за експортовану продукцію надійшла 27 травня 2004 року, звіт комісіонера складений 28 травня 2004 року. Отже, спірний договір укладено та виконано зобов’язання за ним до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 674 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2003 року № 1996" (674-2004-п) .

Як випливає зі змісту підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", факт придбання платником податку товарів засвідчує податкова накладна.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди не звернули увагу, що зовнішньоекономічний контракт від імені "Пол-Експорт" був укладений 12 травня 2004 року, тобто ще до отримання ним як самого товару, так і податкової накладної на нього.

За таких обставин, судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованим, оскільки вони постановлені на неповно з'ясованих фактичних обставинах справи.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати, що рішення є законним і обгрунтованим тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі міста Львова задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Львівської області від 08 вересня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2006 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.