Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу касаційну скаргу Зарічного споживчого товариства

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2006р.

у справі № 10/9

за позовом Зарічного споживчого товариства

до Державної податкової інспекції у м. Суми

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.09.2005 р. позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми №0004392307/0/28954 від 14.07.2003 р. визнано недійсним. Стягнуто з ДПІ у м. Суми на користь Зарічного споживчого товариства 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2005 р. вказане судове рішення першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову. Позовні вимоги задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення №000439/2307/028954 від 14.07.2003 р. визнано недійсним в частині визначення суми штрафу 1492,50 грн. як суми податкового зобов’язання.

Зарічне споживче товариство подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст. 25 Закону України № 265/95-ВР, п. 1.9 ст. 1, ст. 6 Закону України № 2181-ІІІ.

ДПІ у м. Суми у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки від 05.07.2003р. № 223-709 здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу на ринку по вул. Інтернаціоналістів, 21 зафіксовано порушення вимог п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ (із змінами та доповненнями), яке полягало у невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів (396,50грн.) сумі коштів, яка зазначена у денних звітах реєстраторів розрахункових операцій (695,00 грн.), всього на 298,50 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №000439/2307/0/28954 від 14.07.2003 р. про визначення позивачеві податкового зобов’язання зі штрафної санкції у суму 1492,50 грн. на підставі ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно із ст. 22 вказаного Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Таким чином, за наявності факту порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР застосування податковим органом фінансової санкції у відповідності до ст.22 цього Закону є правомірним.

Суд касаційної інстанції, не погоджуючись з доводами, викладеними у касаційній скарзі, зазначає, що за порушення вимог законодавства, якими встановлені правила здійснення торгівлі, якими є Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , не може бути застосована штрафна санкція шляхом прийняття у відповідності до вимог "Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби України", затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110 (z0268-01) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. № 268/5459 (z0268-01) , такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення. Ця Інструкція розроблена на виконання та відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) . Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (2181-14) є спеціальним законом із питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування" від25.06.1991 р. № 1251-XII (1251-12) , а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, а податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення може бути прийнято лише щодо податкових зобов’язань зі сплати податків і зборів (обов’язкових) платежів, перелік яких визначений Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) , а також зі сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами прави л здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

У такому випадку, у суду першої інстанції не було підстав повністю визнавати недійсним податкове повідомлення-рішення, а необхідно було визнати недійсним податкове повідомлення-рішення лише в частині визначення штрафних санкцій податковим зобов’язанням, що було зроблено судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Зарічного споживчого товариства залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2006р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.