Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.I.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2008 року

та постанову господарського суду Донецької області від 27.09.2007 року

по справі № 26/208пн (22-а-413/08)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Мініметалургійний завод "Iстіл (Україна)"

до 1) Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

2) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про стягнення бюджетного відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Мініметалургійний завод "Iстіл (Україна)" (далі - ЗАТ "Мініметалургійний завод "Iстіл (Україна)") звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі - СДПI у м. Донецьку) про стягнення бюджетного відшкодування у сумі 786 872 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 27.09.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2008 року позовні вимоги задоволено. Судові рішення мотивовано тим, що позивачем виконані всі умови, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , для отримання бюджетного відшкодування на рахунок в установі банку. Неотримання контролюючим органом відповідей на зустрічні перевірки контрагентів позивача, при фактичному здійсненні господарських операцій, не може позбавити права платника податків на відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, СДПI у м. Донецьку подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, обгрунтовуючи її порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу ЗАТ "Мініметалургійний завод "Iстіл (Україна)" просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2006 року позивачем заявлено до бюджетного відшкодування 14 922 144 грн. Фахівцями СДПI у м. Донецьку проведено позапланову виїзну перевірку "Мініметалургійний завод "Iстіл (Україна)" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування, в ході якої встановлено порушення підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування на 3 806 890 грн.

Перевіркою підтверджено правомірність відшкодування податку на додану вартість у розмірі 11 115 254 грн., з яких в подальшому відшкодовано 10 328 382 грн. Предметом позову є сума бюджетного відшкодування підтверджена податковим органом, але не відшкодована у розмірі 786 872 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) ).

Відповідно до підпунктів 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За змістом зазначених норм проведення перевірок є обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необгрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак, контролюючим органом доказів, які б підтверджували наведені факти, не надано.

Твердження скаржника про порушення позивачем матеріально-правового способу порушеного права вбачається безпідставним з огляду на таке.

У розумінні пункту 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Iз аналізу зазначених норм вбачається, що право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

А відтак, способом захисту порушеного права у разі невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості може бути лише стягнення бюджетної заборгованості судом за позовом платника податку.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2008 року та постанову господарського суду Донецької області від 27.09.2007 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2008 року та постанову господарського суду Донецької області від 27.09.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .