Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Матолича С.В., Розваляєвої Т.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання неправомірною відмову у перерахунку пенсії по інвалідності як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, -

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України та просив визнати дії відповідача по відмові в перерахуванні йому пенсії згідно законодавства України, що стосується осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції та зобов'язати його зробити перерахунок додаткової пенсії, виходячи із розміру 50% мінімальної пенсії за віком з 01 листопада 2008 року з проведенням доплати недоотриманих сум..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року, позов задоволено.

Доповідач :Гордійчук М.П.

Визнано неправомірною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області з підвищення перерахунку пенсії по інвалідності як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській Атомній електростанції (надалі - АЕС) відповідно до приписів ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1. пенсію по інвалідності відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"з 01 листопада 2008 року.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Головне Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач є інвалідом З групи (категорія 1), захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідачем - Головним Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, не здійснюється перерахунок йому як інваліду 3 групи пенсії з розрахунку шести прожиткових мінімумів, у зв'язку зі змінами у законодавстві.

Разом з тим, статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:

а)державної пенсії;

б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після

виникнення права на державну пенсію.

Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(надалі - Закон) визначено підстави та умови призначення державних пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по III групі - 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам III групи —50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій, виступає мінімальна пенсія за віком.

Згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення частини 3 статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, що пов'язані з мінімальною пенсією за віком, оскільки, чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано послалися на Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) , яким були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) п. п. 12, 15, 17 п. 28 розділу П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України"(до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) ) та на Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року (v008p710-05) № 10-рп/2005, якими неодноразово розглядались проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і Конституційний Суд України сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України (254к/96-ВР) та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішенні Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній рівень життя, а тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів та внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається .

Судами вірно зазначено, що перерахунок пенсії позивачу мав би проводитись з 22 травня 2008 року, тобто, з часу прийняття Рішення Конституційного Суду (v010p710-08)

України від 22 травня 2008 року, але позивач просив зробити такий перерахунок з 01 листопада 2008 року, що і було зазначено у рішенні суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначена пріоритетність нормативно-правових актів, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області відхилити, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як у випадках, передбачених ст. ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.