Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2006р. у справі № 14/79

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілотек"

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – Барановська В. В.,

Товариством з обмеженою відповідальністю "Пілотек", з урахуванням послідуючої заяви про збільшення позовних вимог, подано позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 14.11.2005р. № 0006091540/0 2820/15-0/31477594/23456 та від 24.02.2006р. № 0006091540/2 843/15-0/31477594/5354 про зобов’язання сплатити штраф в розмірі 2300 грн. за затримку на 65 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 11500 грн., від 14.11.2005р. № 0006101540/0 2819/15-0/31489117/23455 та від 24.02.2006р. № 0006101540/2 844/15-0/31477594/5355 про зобов’язання сплатити штраф в розмірі 5092 грн. 42 коп. грн. за затримку на 23 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 50924 грн. 20 коп.

Підставами позову зазначено несвоєчасне зарахування відповідачем по заявах позивача сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на оплату податкових зобов’язань по податку на прибуток, порушення вимог пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5, пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 250 ГК України, Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72 (z0263-97) .

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2006р. у справі № 14/79 позов задоволено частково: визнано повністю нечинними податкові повідомлення-рішення від 14.11.2005р. № 006091540/0 2820/15-0/31477594/23456 та від 24.02.2006р. № 006101540/2 843/15-0/31477594/5354 про зобов’язання сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 2300 грн., частково нечинними податкові повідомлення-рішення від 14.11.2005р. № 006101540/0 2819/15-0/31489117/23455 та від 24.02.2006р. № 006091540/2 844/15-0/31477594/5355 в частині зобов’язання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2601 грн. 15 коп.; в іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що вимоги ст. 250 ГК України на правовідносини між сторонами не поширюються; відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції в сумі 2491 грн. 27 коп. у зв’язку з самостійною сплатою позивачем узгоджених податкових зобов’язань по податку на прибуток за другий квартал 2004 року з порушенням граничних строків їх сплати; відповідачем за заявами платника не здійснено зарахування наявної суми експортного відшкодування з податку на додану вартість для погашення податкових зобов’язань по податку на прибуток.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. п. 2, 3 ст. 1, пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., пп. 5.3.1. п. 5.3., пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5, абз. 2 пп. 7.1.1. п. 7.1. ст. 7, пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 38 ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", п. 36 ст. 80 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік".

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу – без змін як таких, що прийняті відповідно чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт № 418/15-0 від 10.11.2005р. про результати проведення невиїзної документальної перевірки декларацій з податку на прибуток, податкових повідомлень-рішень, картки особового рахунку платника за період 2003-2004 років в якому зазначено про сплату позивачем суми податку на прибуток в розмірах 50924 грн. 20 коп. та 11500 грн. з простроченням, відповідно, до 30 та більше 90 календарних днів.

Відповідно до пп. б) пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно до пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Отже, судами попередніх інстанцій обґрунтовано визначено правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій в розмірі 2491 грн. 27 коп. за порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань по податку на прибуток по податковій декларації за другий квартал 2004 року зважаючи на встановлення факту подання останньої 09.08.2004р. (граничний строк сплати – 19.08.2004р.) та перерахування до бюджету сум 5000 та 20000 грн., відповідно, 31.08 та 01.09.2004р.

Однак суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний господарський суд, ухвалюючи рішення в частині задоволення позову помилково дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень на підставі абзацу другого пп. 7.1.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно зазначеного абзацу погашення податкових зобов’язань або податкового боргу платника податків може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов’язань платника податків. Така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви платника податків за спільним рішенням податкового органу та органу Державного казначейства України. Законами України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) та "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , відповідно, п. 38) ст. 63 та п. 36) ст. 80, дію абз. 2 пп. 7.1.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на 2003-2004 роки зупинено.

Отже в цей період у відповідача були відсутні законодавчі підстави для погашення податкових зобов’язань платника податків шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед таким платником податків.

Таким чином, позивач зобов’язаний був виконувати вимоги пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", стосовно сплати податкових зобов’язань по податку на прибуток, узгоджених ним самостійно шляхом подання декларацій з цього податку, а також не був позбавлений можливості використати своє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, передбачене п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чого в даному випадку здійснено не було.

Із зазначеного слідує про правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій в розмірі 2601 грн. 15 коп. (5092 грн. 42 коп. - 2491 грн. 27 коп.) за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по податку на прибуток.

За вказаних обставин, зважаючи на порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, суд, –

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2006р. у справі № 14/79 в частині задоволення позову скасувати, відмовивши в задоволені позову в цій частині.

В решті постанову Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2006р. у справі № 14/79 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.