Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (далі -СПД ФО) ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська (далі - ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська) про визнання незаконними дій та рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2006 року,

У травні 2006 року СПД - ФО ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська про визнання незаконними дій та рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська неправомірно здійснило позапланову перевірку та неправомірно застосувало штрафні санкції.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2006 року, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними закрито, в іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі СПД - ФО ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що спір про визнання неправомірними дій податкової інспекції не підсудний господарському суду, який виконує функції адміністративного суду.

Такий висновок зроблений з порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Пунктом 6 Розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві суди та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України 1991 року громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності вправі звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, в якій він оскаржує дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська як суб'єкта владних повноважень та рішення цього органу.

Отже, такий спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

З огляду на викладене та на наведені норми процесуального законодавства цей спір був підвідомчий господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, а тому його й повинен розглядати господарський суд за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, позовна вимога про оскарження дій підлягала розгляду в господарському суді та не підвідомча суду загальної юрисдикції. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про непідсудність даної позовної вимоги господарському суду є необґрунтованим та не відповідає нормам процесуального права.

Частиною другою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на те, що суди прийшли помилкового висновку про непідвідомчість позовної вимоги про визнання дій відповідача неправомірними та закриття в цій частині провадження у справі, рішення судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій не може бути обґрунтованим та законним, оскільки рішення про застосування штрафних санкцій є похідним від оскаржуваних дій відповідача.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки для вирішення цього спору необхідно встановлювати нові обставини, які відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може встановлювати суд касаційної інстанції, то справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2006 року по цій справі скасувати та направити справу в суд першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.