Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 08.07.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДПІ в Артемівському районі м. Луганська на постанову господарського суду Луганської області від 26.09.2006 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 28.11.2006

у справі №12/465 н-ад

за позовом ЗАТ "Луганський ливарно-механічний"

до ДПІ в Артемівському районі м. Луганська

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

Закрите акціонерне товариство "Луганський ливарно-механічний завод", звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000141700/0 від 18.04.2006 Державної податкової інспекції у Артемівському районі у м. Луганську, яким позивачу донараховано 14999,94грн. податкового зобов'язання в тому числі: основний платіж: за податком з доходів фізичних осіб – 4999,98грн. та штрафні санкції – 9999,96 грн., у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі – 9999,96грн.

Постановою господарського суду Луганської області від 26.09.2006, яку залишено без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 у справі №12/465н-ад, позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Артемівському районі у м. Луганську на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000141700/0 від 18.04.2006, яким згідно п.п.17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковим органом донараховано 14999,94грн. податкового зобов'язання, в тому числі - основний платіж за податком з доходів фізичних осіб – 4999,98грн. та штрафні санкції – 9999,96грн.

Позивач у справі заперечує лише проти нарахування Державною податковою інспекцією штрафних санкцій, посилаючись на введення господарським судом Луганської області в межах справи №11/64б, порушеної 18.03.2003, про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод", мораторію на задоволення вимог кредиторів та правові наслідки введення мораторію, визначеного Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ від 14.05.1992 (2343-12) (далі – Закон № 2343).

Задовольняючи позовні вимоги суди в обґрунтування прийнятих рішень посилаються на абз.2 ч.4 ст.12 Закону № 2343, згідно якого, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Проте, з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до п. 3, 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом" - у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) - мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до п. 4. ст. 12 Закону - мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство. Відповідно до п. 7. ст. 12 Закону - дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

У період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені статтею 16 та підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, не застосовуються. Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) із змінами і доповненнями, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах.

Судами при вирішення спору по даній справі не враховано факту того, що справу про банкрутство порушено 18.03.2003, а податок з доходів фізичних осіб позивачу нараховано за період з січня 2005 року по грудень 2005, внаслідок порушення підприємством пп. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6, пп.20 3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України від 22.05.2003 № 889-VІ (889-15) "Про податок з фізичних осіб" в частині правил застосування працедавцем податкових соціальних пільг.

Отже, оскільки мораторій поширюється на борги підприємства які виникли до 18.03.2003, то відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за неналежне виконання зобов’язання щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга ДПІ в Артемівському районі м. Луганська підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Луганської області від 26.09.2006 та ухвала Луганського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 у справі №12/465 н-ад - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу ДПІ в Артемівському районі м. Луганська задовольнити.

Постанову господарського суду Луганської області від 26.09.2006 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 у справі №12/465 н-ад – скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.