Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка О. А.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Господарського суду Сумської області від 14.02.2007р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2007р. у справі № АС11/60-07

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" Відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М. В. Фрунзе"

до Державної податкової інспекції в м. Суми,

за участю Прокуратури Сумської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача – Терещенко В. В.,

відповідача – Волинцев І. В., Гридіна М. О., Шаповал Л. О.,

Прокуратури Сумської області – не з’явились,

Генеральної прокуратури України – Чубенко В. В.,

Дочірнім підприємством "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" Відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М. В. Фрунзе" подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 19.01.2007р. № 0000032306/0/3687 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 178753 грн. 40 коп.

Постановою Господарського суду Сумської області від 14.02.2007р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2007р. у справі № АС11/60-07 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Судові рішення мотивовані тим, що несплата контрагентом платника податку податкових зобов’язань по податку на додану вартість не є підставою для позбавлення останнього права на бюджетне відшкодування за умови виконання ним усіх передбачених законодавством вимог та документального підтвердження розміру відшкодування; відповідачем не доведено факту існування несплати ПДВ по господарській операції купівлі-продажу саме цього металобрухту як речі, визначеної родовими ознаками.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 1.8. ст. 1, пп. 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5., пп. пп. 7.7.1., 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу – без змін як таких, що прийняті відповідно вимог законодавства.

Присутній в судовому засіданні представник Генеральної прокуратури України вимоги касаційної скарги підтримав.

Прокуратура Сумської області заперечення на касаційну скаргу не подала.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та Генеральної прокуратури України, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт № 216/23-6/30991664-6 від 19.01.2007р. про результати позапланової невиїзної документальної перевірки з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за травень, серпень 2006 року в якому зазначено про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за травень 2006 року – 27825 грн. 90 коп. по придбанню товару від ТОВ "Укрвтормет-Союз", постачальником якого є ТОВ "ВІКАВІТ", за серпень 2006 року – 150927 грн. 50 коп. по придбанню товару від ТОВ "Укрвтормет-Союз", постачальником якого є ТОВ "Радіссон", зважаючи на відсутність надмірної сплати податку по ланцюгу продажу до виробника.

Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (станом на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, яка позивачем здійснена з отриманням податкових накладних, що підтверджується дослідженими судами матеріалами справи. При цьому будь-які порушення такими постачальниками вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку – покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми без задоволення, а постанову Господарського суду Сумської області від 14.02.2007р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2007р. у справі № АС11/60-07 – без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.