Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Рибченка А.О.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року

та постанову Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2006 року

у справі № 1/122-2490

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго"

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У червні 2006 року ВАТ "Тернопільобленерго" звернулося до суду з зазначеною позовною заявою.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року, заявлений позов задоволено: визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 31.05.2006 року № 0001002304/0/32640 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 17181,85 грн., у тому числі 13258,25 грн. основного платежу та 3923,60 грн. штрафних санкцій; стягнуто з відповідача на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Тернопільська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, мотивуючи неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, відповідач вважає, що судом неправильно засновано положення пп. 5.1 п. 5, пп. 5.3.3, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Що стосується віднесення до складу валових витрат позивача витрат по операціям з приватним підприємцем ОСОБА_1., то судова колегія відзначає наступне.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження факту придбання у ППОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей ВАТ "Тернопільобленерго" було надано перевіряючим платіжні документи про оплату коштів ПП ОСОБА_1, накладні, які свідчать про отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей, а також податкові накладні, виписані з дотриманням вимог п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень ВАТ "Тернопільобленерго", які свідчать про сплату коштів за товарно-матеріальні цінності.

У свою чергу, висновок податкової інспекції про те, що ПП ОСОБА_1 не був власником переданого товариству товару, є таким, що не підтверджений належними доказами. Так, той факт, що ПП ОСОБА_1 не звітував про здійснення підприємницької діяльності не є беззаперечним доказом того, що він такою діяльністю не займався. Зазначене може, зокрема, свідчити про те, що приватний підприємець порушує норми чинного законодавства щодо подання звітності і не обов'язково свідчить про відсутність господарських операцій з позивачем.

Відносно доводів касаційної скарги про те, що при оподаткуванні операцій, пов'язаних з придбанням легкового автомобіля, слід було керуватися нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , оскільки він є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок, ставки, пільги та механізм справляння податку на прибуток, колегія суддів керується наступним.

Частиною 2 пп. 7.4.2. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" передбачено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме ця норма, оскільки нею чітко встановлено порядок формування валових витрат саме при придбанні легкового автомобілю.

Таким чином, валові витрати платника підлягають збільшенню, оскільки законодавчо передбачено, що сплачений при придбанні легкового автомобіля ПДВ відноситься саме до складу валових витрат, а не на збільшення балансової вартості автомобіля.

Отже, колегія суддів вважає, що порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 КАС України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року та постанову Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2006 року у справі №1/122-2490 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 КАС України.