Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді Бутенка В.I.,

суддів: Панченка О.I., Весельської Т.Ф., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

при секретарі: Мацюк Т.С.,

за участю представників сторін ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за касаційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1, Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів, Дніпропетровське міське управління Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру при Держкомземі України, про визнання незаконними, скасування та часткове скасування рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, -

встановила:

В січні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати незаконними і скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.08.1998 року №1641 в частині передачі ОСОБА_8 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0917 га по АДРЕСА_1 та рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська №1116 від 18.11.2005 р. щодо надання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 дозволу на проведення реконструкції частини житлового будинку.

В обгрунтування позову вказувала, що спірна земельна ділянка площею 0,0917 га попередніми власниками суміжних ділянок використовувалася в якості проїзду більше 50 років.

Проте, нові власники домоволодіння №24 ОСОБА_2 і ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.08.1998 року №1641 спірна земельна ділянка входить в єдиний масив землі отриманої ними за договором дарування, на даний момент чинять позивачці перешкоди в проході і проїзді до воріт зі сторони бувшого проїзду.

Посилаючись на те, що приватизація спірного проїзду була проведена з порушенням вимог ч.10 ст. 17 та ст. 31 Земельного кодексу України 1990 (561-12) року - без звірення меж земельної ділянки із сумісним власником і без його згоди, а реконструкція житлового будинку по АДРЕСА_1 може зачепити її інтереси, оскільки стіна цього будинку перебуває на межі спірного проїзду, ОСОБА_3 просила суд позов задовольнити.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено.

Визнано незаконними і скасовано рішення виконкому Дніпропетровської міської ради №1641 від 20.08.1998 р. в частині передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,0917 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_8 та рішення виконкому Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська №1116 від 18.11.2005 р. "Про дозвіл на реконструкцію частини житлового будинку й переустаткування господарських будівель у домоволодінні по АДРЕСА_1 громадянам ОСОБА_2 і ОСОБА_1".

В касаційних скаргах треті особи - ОСОБА_1 й ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять постановлені по справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України (2747-15) до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України (2747-15) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України (2747-15) є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судами встановлено, що спір стосується правомірності рішень райвиконкому №1641 від 20.08.1998 року та №1116 від 18.11.2005 р.

Першим рішенням - виконавчий комітет органу місцевого самоврядування на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" (15-92) за заявами громадян передав у приватну власність та надав у користування громадянам земельні ділянки у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. А друге рішення тісно пов'язане з першим, оскільки стосується надання дозволу на реконструкцію житлового приміщення, розміщеного на суміжній земельній ділянці, приватизованій згідно рішення №1641.

Тому зазначені рішення не є нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії, прийнятими суб'єктом владних повноважень у сфері здійснення владних управлінських функцій, у тому розумінні, в якому ці терміни вжито у Кодексі адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до частини 6 статті 319 Цивільного кодексу України (435-15) держава не втручається у здійснення власником права власності, тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.

Предметом спору у справі є право власності на землю та реалізація прав власника на управління майном, розміщеним на цій земельній ділянці.

Отже, між позивачкою та Дніпропетровською міською радою існує спір про право, який не належить до адміністративної юрисдикції, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства. Тому рішення у цій справі ухвалені судами з порушенням адміністративної юрисдикції і підлягають скасуванню внаслідок неправильного застосування норм процесуального закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України (2747-15) суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій помилково вирішили цей спір за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ухвалені ними рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

З огляду на викладене та керуючись статтями 157, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,-

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2007 року скасувати, а провадження в адміністративній справі - закрити.

Роз'яснити, що розгляд справ даної категорії відноситься до юрисдикції цивільних судів.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .