Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бутенка В.I.,

Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

при секретарі Єрко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заставнівської районної державної адміністрації (далі - Заставнівська РДА), треті особи - Мудрий В.Й., про визнання протоколу та розпорядження недійсними,

встановив:

У жовтні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що прийнятими Заставнівською РДА протоколом від 11.08.2005 року та розпорядженням № 287-р від 21.08.2005 року порушуються його права як суборендаря, тому просив суд визнати їх недійсними.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 9 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21 червня 2006 року, у задоволенні позову в частині визнання недійсним розпорядження Заставнівської РДА № 287-р від 21.08.2005 року відмовлено. В частині визнання недійсним протоколу засідання районної конкурсної комісії Заставнівської РДА по наданню згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок їх вибору та обстеження від 11.08.2005 року, провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 23 листопада 2004 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Надія" було укладено договір суборенди земельної ділянки водного фонду площею 29, 25 га. ТОВ "Надія" було орендарем вказаної земельної ділянки на підставі договору оренди від 15 серпня 2002 року, укладеного із Заставнівською районною державною адміністрацією, який був розірваний 28 квітня 2005 року.

У зв'язку з ліквідацією ТОВ "Надія" розпорядженням Заставнівської РДА № 141-р від 15.04. 2005 р. вказану земельну ділянку, яка перебувала в оренді зазначеного товариства та в суборенді у ОСОБА_1, було вилучено та переведено в землі запасу Шубранецької сільської ради.

На підставі протоколу засідання районної конкурсної комісії по наданню згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок, їх вибору та обстеження від 11.08.2005 року, Заставнівською РДА було прийнято розпорядженням № 287 від 21.08.2005 року "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок водного фонду в довгострокову оренду" надано згоду на розроблення проектів відведення земельних ділянок водного фонду в оренду терміном на 15 років - верхнього ставка площею 21,6068 га. приватному підприємцю ОСОБА_2, та нижнього ставка "Гусятник" площею 7,645 га. фермерському господарству ОСОБА_3 для рибогосподарських потреб із земель запасу Шубранецької сільської ради.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним розпорядження Заставнівської РДА № 287-р від 21.08.2005 року, суд виходив з того, що з врахуванням п. 4 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , згідно якого у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється, спірні земельні ділянки водного фонду були вільними для наступного визначення суб'єкта землекористування на конкурсних засадах. Відповідно до п.2 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" (161-14) у разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону чи конкурсу.

Висновок суду про те, що розпорядження Заставнівської РДА №287-р. від 21.08.2005 року прийнято у відповідності з діючим законодавством, відповідає фактичним обставинам справи.

Закриваючи провадження у справі в частині визнання недійсним протоколу засідання конкурсної комісії Заставнівської РДА по наданню згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок їх вибору та обстеження від 11.08.2005 року, суд виходив з того, що вказаний протокол не є нормативно-правим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а сама комісія не є суб'єктом владних повноважень.

Вказаний висновок суду відповідає фактичним обставинам справи. Вказана комісія є дорадчим органом і вона не наділена владними управлінськими функціями. Її рішення носять рекомендаційний характер.

З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на те, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, ці судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернівецької області від 9 листопада і ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 червня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236 - 239 КАС України (2747-15) .