Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Харченка В.В., суддів – Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Матолича С.В., Шкляр Л.Т., при секретарі Мельник І.М., за участі представника Генеральної прокуратури України Дубаса В.А., Історико-архітектурної пам’ятки – музей "Київська фортеця" Кулініча В.Я., скаржника Хмельницького П.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на постанову господарського суду м. Києва від 17 травня 2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2006 р. по справі № 40\712-А за позовом Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" до Київської міської ради, треті особи без самостійних вимог Міністерство культури і туризму України, Історико-архітектурна пам’ятка – музей "Київська фортеця", Державна служба з питань національної культурної спадщини, Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення 244265,90 грн. –

Державне підприємство "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" звернулось до суду з позовом про зобов’язання Київської міської ради видати державний акт на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 18,51 га та відшкодувати всі витрати, пов’язані з затриманням видачі акту, що складає 244265,90 грн.

Постановою господарського суду м .Києва від 17 травня 2006 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2006 р., у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів про безпідставність позовних вимог мотивовані тим, що необхідність вилучення частини земельної ділянки № 2 площею 1,97 га зумовлена тим, що саме на цій земельній ділянці відповідно до матеріалів земельно-кадастрової інформації знаходиться частина валів та ровів, які відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 06.09.1979 р. № 442 (442-79-п) "Про доповнення списку пам’яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави" є об’єктами Госпітального укріплення фортеці, а тому рішення відповідача № 236-4\1111 (ra36-4023-03) від 27.11.2003 р. суперечило чинному законодавству та підлягало приведенню у відповідність закону.

Не погоджуючись із прийнятими по справі рішеннями, Державне підприємство "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" подало касаційну скаргу, в якій просить судові рішення по справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності їх дослідження судами і правомірності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено по справі, рішенням Київської міської ради "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" № 236-4\1111 (ra36-4023-03) від 27.11.2003 р. було затверджено проект відведення земельних ділянок загальною площею 18,95 га Національному спортивному комплексу Олімпійський" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд спортивного Абзацом 2 пункту 1 зазначеного рішення Київської міської ради позивачу було надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 0,44 га для експлуатації та обслуговування будівель і споруд спортивного комплексу на вул. Червоноармійській, 55 у місті Києві за рахунок земель міської забудови, а абзацом 3 пункту 1 – оформлено право постійного користування земельними ділянками загальною площею 18,51 га (ділянка № 1 – 16,40 га, ділянка № 2 – 1,97 га, ділянка № 3 – 0,14 га) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд спортивного комплексу на вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі міста Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 04.07.1978 р. № 1003\36 "Про відведення земельної ділянки Управлінню спортивних споруд Комітету по фізичній культурі і спорту при Раді Міністрів УРСР для реконструкції Центрального стадіону" від 16.10.1978 р. № 1448\14 "Про додаткове відведення земельної ділянки Комітету по фізичній культурі і спорту під будівництво спортивного павільону".

На рішення Київської міської ради від 27.11.2003 р. № 236-4\1111 (ra36-4023-03) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" 13.06.2005 р. прокуратурою міста Києва було принесено протест.

Рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 р. № 882\3457 (ra0882023-05) "Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва на рішення Київської міської ради "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" № 236-4-1111 від 27.11.2003 р." цей протест був задоволений частково – з абзацу 3 пункту 1 рішення Київської міської ради від 27.11.2003 р. № 236-4-1111 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" вилучено слова та цифри "ділянка № 2 – 1,97 га", та замінено цифри "18,51" на цифри "16,54".

Необхідність часткового задоволення протесту заступника прокурора міста Києва та вилучення з числа земельних ділянок, на які позивачу було оформлено право постійного користування, ділянки № 2 площею 1,97 га мотивована тим, що саме на цій земельній ділянці відповідно до матеріалів земельно-кадастрової інформації знаходиться частина валів та ровів, які відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 06.09.1979 р. № 442 (442-79-п) "Про доповнення списку пам’яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави" є об’єктами Госпітального укріплення Київської фортеці.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідно до постанов Верховної ради України від 27.11.2003 р. "Про інформацію Кабінету Міністрів України про сучасний стан та перспективи охорони об’єктів культурної спадщини України, а також пам’яток історії та культури українського народу, що знаходяться за її межами" (1351-15) та від 04.03.2004 р. "Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан збереження об’єктів соціально-культурного призначення в процесі приватизації та цільового їх використання у післяприватизаційний період" (1585-15) , Історико-архітектурна пам’ятка-музей "Київська фортеця" є балансоутримувачем всіх земляних та кам’яних пам’яток Київської фортеці, в тому числі валів та ровів, госпітального укріплення Київської фортеці. Як встановлено по справі вказані споруди знаходяться саме на земельній ділянці №2 прощею 1,97 га.

Суди обґрунтовано послались на те, що, при затвердженні проекту відведення земельної ділянки, не дотримані вимоги ст. 123 Земельного кодексу України про належне узгодження проекту із органом охорони культурної спадщини і крім того, що вказана земельна ділянка розміром 18,51 га у 1978 р. виділялась Управлінню спортивних споруд Комітету по фізичній культурі і спорту при Раді Міністрів УРСР для реконструкції Центрального стадіону, а останній у 1990 р. реорганізований в Об’єднання спортивних споруд, яке наказом Міністерства у справах молоді та спорту УРСР від 16.09.1991 р. ліквідовано у зв’язку з тим, що не провело перереєстрацію, а тому втратило право існування як юридична особа.

Колегія суддів вважає, що судом повно та всебічно досліджені матеріали справи, вірно встановлений характер спірних правовідносин і до їх вирішення вірно застосовані норми матеріального права. Порушень норм процесуального закону при цьому колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Національного спортивного комплексу "Олімпійський" залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 17 травня 2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2006 р. по справі № 40\712-А – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.