Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя до Комунального підприємства "Айс", Приватного підприємства "Інтер-Груп" про визнання угоди недійсною, яка переглядається за касаційною скаргою Комунального підприємства "Айс" на постанову господарського суду Запорізької області від 20 червня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 5 вересня 2006 року

У квітні 2006 року Державна податкова інспекція (далі ДПІ) у Шевченківському районі м. Запоріжжя звернулась в суд з позовом до Комунального підприємства (далі – КП) "Айс", Приватного підприємства (далі ПП) "Інтер-Груп" про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу товарів на загальну суму 4964, 40 грн., який підтверджується видатковою накладною №2705-1 від 27 травня 2004 року, рахунком-фактурою №СФ-2505-1 від 25 травня 2004 року та реєстром проведених документів по системі клієнт-банк за 26 травня 2004 року.

Зазначала, що на час укладення угоди набуло чинності рішення суду про скасування державної реєстрації ПП "Інтер-Груп", тобто останнє позбавлено було спеціальної правоздатності, що має наслідком визнання угоди недійсною з підстав передбачених статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Постановою господарського суду Запорізької області від 20 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 5 вересня 2006 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі КП "Айс", з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що виконавчим комітетом Запорізької міської ради 9 вересня 2003 року КП "Айс" зареєстровано як юридичну особу та присвоєно ідентифікаційний код 01553563.

Відділ реєстрації та єдиного реєстру Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради своїм рішенням №Ю0011961 від 27 лютого 2004 року зареєстрував ПП "Інтер-Груп", як юридичну особу, з присвоєнням ідентифікаційного коду 328899408295, про що видане свідоцтво №11851505.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 8 листопада 2004 року державну реєстрацію ПП ""Інтер-Груп" скасовано.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 25 листопада 2005 року прийнято акт №215 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП ""Інтер-Груп".

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя встановлений факт господарських взаємовідносин між КП "Айс" та ПП "Інтер-Груп" по договору купівлі-продажу на суму 4964,40 грн., який підтверджується видатковою накладною №2705-01 від 27 травня 2004 року, рахунком-фактурою №СФ-2505-1 від 25 травня 2004 року, реєстром проведених документів по системі клієнт-банк за 26 травня 2004 року.

Задовольняючи позов суди виходили з того, що з укладенням договору ПП "Інтер-Груп" мало на меті ухилення від сплати податків, а тому угода підлягає визнанню недійсною за правилами статей 207, 208 Господарського кодексу України, як така, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Проте з такими висновками погодитись не можна.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215, частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору.

За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до частини першої статті 208 Господарського кодексу України передбачені нею санкції застосовує лише суд.

Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України.

Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Задовольняючи позов про стягнення в доход держави одержаного за зобов'язанням, суди не звернули увагу і не дали оцінку тому факту, що господарське зобов'язання мало місце у травні 2004 року, а з позовом податковий орган звернувся у квітні 2006 року, тобто з пропуском строків можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, суди порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції.

За наведених обставин всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Айс" задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 20 червня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 5 вересня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 – 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .