Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від відповідача – Костюк В.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фірми "Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о." в особі представництва на постанову Господарського суду м. Києва від 28.12.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року по справі № 25/480 за позовом Фірми "Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о." до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду м. Києва від 28.12.2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року, в задоволені позовних вимог Фірми "Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о." до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000782370/2 від 30.08.2005 року – відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач 10.05.2006 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2006 року матеріали справи були витребувані з Господарського суду м. Києва для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Ухвалою вищого адміністративного суду України від 01.12.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Фірма "Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о." просить скасувати судові рішення та постановити нове – про задоволення позову посилаючись на неналежну оцінку обставин справи та порушення судами норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, вважав встановленим, що позивачем матеріали згідно договорів з нерезидентом передавалися позивачу не від особи – нерезидента, від імені якого діє позивач, тому, на думку суду, безоплатне отримання матеріалів від нерезидентів повинно було бути відображеним у складі валових доходів позивача у відповідних періодах. Також позивачем не доведено цільове використання зазначених матеріалів.

Крім того, обґрунтовуючи свої рішення суди попередніх інстанцій посилаються на те, що до складу валового доходу позивачем не включено вартість матеріалів, отриманих позивачем безоплатно, сплата відповідної компенсації нерезиденту за отримані товари не передбачена, факту повернення таких матеріалів чи сплати компенсації позивачем не надано, тому суди прийшли до висновку, що позивачем порушено п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на порушення якої позивачем посилається податковий орган, передбачає, що валовий доход включає, зокрема, доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

При цьому абзацом 3 підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що до валового доходу не включаються і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв’язку із залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Як вбачається з п.1.1, п.1.5 Положення про Представництво Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о., позивач є представництвом іноземної фірми – Товариства з обмеженою відповідальністю "Кєцана Клінікал Рісерч", яке не здійснює господарської діяльності та має статус нерезидента відповідно до законодавства України. Представництво не є юридичною особою, не має відокремленого майна, не може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов’язки, вступати в зобов’язання, бути позивачем і відповідачем в суді. В усіх в ипадках Представництво здійснює діяльність та діє від імені, за рахунок і за дорученням Компанії, виконує свої функції згідно з чинним законодавством України.

Метою створення і діяльності Представництва, згідно п.2.1 цього Положення, є представництво інтересів Компанії перед українськими юридичними та фізичними особами, що зацікавлені в співробітництві, партнерстві й взаємних відносин з приводу клінічних досліджень з І по IV фази, здійснення повного клінічних досліджень починаючи з дизайну та друку всієї дослідницької документації (протокол, індивідуальна карта пацієнта – CRF, щоденники пацієнта тощо), підготовки дослідницьких баз до підготовки інтегрованого заключного звіту про проведене клінічне дослідження, повного менеджменту даних, включаючи проектування та обслуговування баз даних, статистичний аналіз, а також проведення тренінгів та семінарів для персоналу дослідницького персоналу й фармацевтичних компаній.

При вирішенні справи суди попередніх інстанцій не звернули уваги на зазначені положення законодавства, чинного на момент спірних правовідносин та не надали оцінки доводам позивача про те, що при проведенні клінічних досліджень нерезидент – Представництво Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о. діє в Україні як представник фірм – замовників на підставі довіреностей, у відповідності Положення про Представництво отримує від них матеріали для клінічних випробувань без переходу матеріалів клінічних досліджень від довірителя у власність повіреного, або компенсації за них.

Обґрунтовуючи свої висновки, що безоплатне отримання позивачем матеріалів від нерезидентів повинно було бути відображеним у складі його валових доходів у відповідних періодах, суди попередніх інстанцій вказували на те, що передача матеріалів здійснювалася позивачу не від особи нерезидента, від імені якого діє позивач.

Такі висновки зроблені судами без врахування положень ст. 3 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", згідно з якою, суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є, зокрема, об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність.

Відповідно до положень, закріплених в ст.6 цього Закону, повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, колегія суддів, з врахуванням викладеного, вважає що суди першої та апеляційної інстанцій передчасно прийшли до висновку про наявність підстав для визнання таким, що відповідає вимогам чинного законодавства висновок податкового органу щодо порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При новому розгляді справи, суду необхідно врахувати наведене, повно і всебічно з’ясувати обставини справи, зокрема, щодо правового статусу Фірми "Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о." та його представництва на території України, їх права і обов’язки по укладеним договорам з учасниками спірних правовідносин, і в залежності від встановленого визначитися з обґрунтованістю дій відповідача по застосуванню до Фірми "Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о." податкових санкцій за порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З огляду на те, що суд касаційної інстанції, в межах своєї компетенції, не має можливості усунути недоліки, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, ст. 227, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу Фірми "Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о." в особі представництва задовольнити частково, постанову Господарського суду м. Києва від 28.12.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.