К-11537/09-С Про нарахування недоплаченої допомоги дитини війни - 19.11.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про нарахування недоплаченої допомоги дитини війни, –

У вересні 2008 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання незаконним рішення відповідача про відмову в перерахунку та виплаті йому щомісячної надбавки до пенсії у розмірі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року позов задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі протиправними. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі на користь ОСОБА_6 щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року в межах сум бюджетних призначень виділених на дані цілі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № 00009399 та згідно зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має право на щомісячне підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що згідно з пунктом 1 розділу ІV "Прикінцеві положення" Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) цей Закон набирає чинності з 01.01.2006. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Законом України № 489-V від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак Рішенням Конституційного Суду України №6-рн/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

Відтак, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову щодо відмови в здійсненні підвищення пенсії з 1 січня по 9 липня 2007 року оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Суд не може застосувати недіючу норму. Протягом терміну з 1 січня по 9 липня 2007 року діяли норми Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , які по-іншому регулювали ці правовідносини, та оскільки ці норми прийняті пізніше в часі, то вони мали пріоритет над статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаних рішень знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив підвищення пенсії, чим порушив вказане право позивача. Тому правильними є висновки судів про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Однак, стягнувши спірну суму з Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України не дослідили і не дали правової оцінки законодавчим актам, які визначають правосуб’єктність відповідачів, їх права та обов’язки у сфері публічних відносин, чи є вони належними відповідачами по всіх заявлених вимогах.

Відповідно до ст. 63 Закону № 796-ХП фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ст.1 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232 (1232-2005-п) , державне казначейство є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковане.

Статтею 4 п.7 цього Положення (1232-2005-п) передбачено, що Казначейство відповідно до покладених на нього завдань здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетом Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством і перераховує розподілені кошти за належністю.

Ухвалюючи рішення про стягнення з Управління Пенсійного фонду на користь позивача певних сум, суди не з’ясували, чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунки відповідачів для виплати їх особам зі статусом "дитина війни", з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи мають право відповідачі проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів, тощо. Суди не дослідили і не проаналізували Закони України про Державний бюджет на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків, що направляються органам Пенсійного фонду України та управлінням Міністерства праці і соціального захисту населення для реалізації цих виплат.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій, також, підлягають зміні з скасуванням у частині стягнення з відповідача недоотриманих сум.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року змінити, скасувавши їх в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі на користь ОСОБА_6 щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року в межах сум бюджетних призначень виділених на дані цілі.