Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.

суддів Білуги С. В.

Гаманка О.I.

Загороднього А. Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Лелюку О.П.,

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2006 року у справі за її позовом до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя та управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим про стягнення 36068,26 грн., -

в с т а н о в и л а:

У січні 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернулась до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя та управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим про стягнення 36068,26 грн. надмірно сплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 року по 01.04.2005 року.

Постановою господарського суду АР Крим від 10 березня 2006 року позов задоволено частково. На користь ОСОБА_1стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя 36068, 26 грн. В частині вимог до управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2006 року скасовано постанову господарського суду АР Крим від 10 березня 2006 року та ухвалено нову, якою в задоволенні позову відмолено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, постанову суду апеляційної інстанції щодо правильного застосування норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що коло осіб, які є платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, визначено статтями 11,14,15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Відповідно до статей 14,15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) страхувальниками і відповідно платниками страхових внесків у Пенсійний фонд є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання, об'єднання громадян, профспілок, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення й інші відособлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки з застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності й інші особи (включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговельний патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, або по договорах цивільно-правового характеру.

З цими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується, оскільки ним правильно застосовані норми матеріального права, але судові рішення у справі підлягають скасуванню в зв'язку з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ці вимоги закону судами не дотримані, рішення судів постановлені по неповно з'ясованим обставинам справи.

Судами не перевірені доводи позивача про те, що вона надмірно сплатила до Пенсійного фонду страхові внески.

Заперечуючи проти доводів позивача, управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Сімферополя ніяких розрахунків про суму сплати позивачем внесків до Пенсійного фонду, а також про суму сплати єдиного податку за спірний період часу (з 01.01.2004 року по 01.04.2005 року) не надав і суди не перевірили, чи сплатила позивач страхові внески у розмірах, встановлених діючим законодавством.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову господарського суду АР Крим від 10 березня 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2006 року у справі за її позовом до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя та управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим про стягнення 36068,26 грн. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.