Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенко М.І., Сергейчук О.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні

касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "Парафіївський цукровий завод"та Державної податкової інспекції у Ічнянському районі

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2007

у справі № 11/366а/18 Господарського суду Чернігівської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Парафіївський цукровий завод"

до Державної податкової інспекції у Ічнянському районі

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення

Постановою господарського суду Чернігівської області від 30.01.2007 позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ічнянському районі від 02.08.2006 № 00000412320/0 про визначення ВАТ "Парафіївський цукровий завод"податкового законодавства з податку на додану вартість у сумі 187989,52 грн., в тому числі 125326,35 грн. –основний платіж та 62663,18 грн. –штрафні ( фінансові ) санкції.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що скасування державної реєстрації приватного підприємства "Оптпродукти-Луганськ"та приватного підприємства "КСВД", а також анулювання виданих цим підприємствам свідоцтв платника податку на додану вартість, не позбавляють права позивача на включення до податкового кредиту в податковій декларації за лютий 2005 року податку на додану вартість в загальній сумі 125326,35 грн. на підставі податкових накладних, виданими цими підприємствами, оскільки позивач не несе відповідальності за виконання іншими платниками податку податкового обов’язку. Суд також виходив із встановленого в судовому процесі факту вручення рішення ДПІ у Ічнянському районі від 29.08.2006, прийнятого в процедурі апеляційного узгодження визначеної спірним податковим повідомленням-рішенням суми податкового зобов’язання, з порушенням встановленого для цього підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"( Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ), а саме 30.08.2006, що відповідно до абзацу третього цього підпунктом є юридичним фактом, з яким закон пов’язує настання такого наслідку як визнання скарги платника податку на рішення контролюючого органу про визначення суми податкового зобов’язання задоволеною.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2007 постанову суду першої інстанції скасовано частково, в позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення 00000412320/0 про визначення ВАТ "Парафіївський цукровий завод"податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 83193,02 грн. основного платежу та 41596,51 грн. штрафних (фінансових) санкцій відмовлено з тих підстав, що на дату виписування податкової накладної від 25.02.2005 № 279 на суму поставки 415965,08 грн., в тому числі ПДВ 83193,02 грн., ПП "КСВД"було виключено з Реєстру платників податку на додану вартість, що відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) позбавляє таку податкову накладну юридичного значення податкового звітного і розрахункового документу, а відтак позивач не мав права на включення сума податку за цією податковою накладною до податкового кредиту. Апеляційний суд визнав доведеним в судовому процесі факт вручення рішення ДПІ у Ічнянському районі від 29.08.2006 представнику позивача 29.08.2006, тобто з дотриманням строку, встановленого підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ.

В касаційній скарзі ВАТ "Парафіївський цукровий завод"просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ у Ічнянському районі просить скаргу залишити без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до абзаців першого, третього підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.4 цієї статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з підпунктом 7.4.5 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З огляду на встановлений в судовому процесі факт виключення ПП "КСВД"з Реєстру платників податку на додану вартість з 09.12.2004 висновок суду апеляційної інстанції про відсутність законних підстав для включення в податковому обліку до податкового кредиту ПДВ в сумі 83193,02 грн. відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції допустив порушення ст.ст. 69, 77, 86 КАС України, що призвело до безпідставного скасування постанови суду першої інстанції.

Так, відповідно до абзаців першого та третього підпункту 5.2.2 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Факт вручення позивачу рішення ДПІ у Ічнянському районі від 29.08.2006 30 серпня 2006 року судом першої інстанції встановлений на підставі оцінки показань свідка ОСОБА_1., книги реєстрації вхідної кореспонденції ВАТ "Парафіївський цукровий завод", книги реєстрації вручення платникам податків вихідної кореспонденції, яка ведеться в ДПІ у Ічнянському районі.

Відповідно до пункту 3 ст. 207 КАС України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції повинно бути зазначено, зокрема мотиви неврахування окремих доказів.

Суд апеляційної інстанції не врахував показання свідка ОСОБА_1.. не зазначивши при цьому будь-яких мотивів та не давши їм будь-якої оцінки. Разом з тим, згідно з частиною 1 ст. 69 КАС України показання свідка є доказом в адміністративному судочинстві, а матеріали справи свідчать, що цей доказ був отриманий судом першої інстанції в порядку, встановленому ст. 77 вказаного Кодексу. Показання свідка ОСОБА_1. є належним доказом по справі, оскільки згідно цих свідчень саме ОСОБА_1., як секретарю, 30.09.2006 було вручено рішення ДПІ у Ічнянському районі про результати розгляду скарги позивача на спірне податкове повідомлення-рішення і нею був здійснений відповідний запис щодо дати надходження цього рішення на завод в книзі реєстрації вхідної кореспонденції. Суд першої інстанції дав правильну оцінку запису в книзі реєстрації вручення платникам податків вихідної кореспонденції, наданій ДПІ, про вручення представнику позивача вказаного рішення 29.08.2006 як такому, що не підтверджує зазначеного факту, з огляду на відсутність в цій книзі вказівки стосовно особи ( посади, прізвища ), якій було вручено це рішення.

Згідно зі ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зазначені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права призвели до безпідставного скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення постанови, яка не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, у зв’язку з чим вона підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції –залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 220, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Парафіївський цукровий завод"задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2007, постанову Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2007 залишити в силі.

Касаційну скаргу ДПІ у Ічнянському районі залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.