Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі

на постанову Господарського суду Житомирської області від 28.03.2006 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р.

у справі № 11/168 НА

за позовом Малого спільного підприємства "Апіс"

до Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Житомирської області від 28.03.2006 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.06.2006р., позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 31.10.2005 р. № 000635151/0 про застосування фінансової санкції у розмірі 4599,81 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань з податку на прибуток. Стягнуту з Державного бюджету України через обласне Управління державного казначейства України у м. Житомирі на користь Малого спільного підприємства "Апіс" 3,40 грн. судових витрат.

ДПІ у м. Житомирі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п.п. 5.3.1 п. 5.3, п.п.5.4.1 п. 5.4 ст. 5, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки № 2069/15-1 від 27.10.2005 р. зафіксовано порушення на 120 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток за 3 квартал 2003 року, в результаті чого податковим повідомленням-рішенням №000635151/0 на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ до підприємства застосовані фінансової санкції у розмірі 4599,81 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, і вважає, що суди попередній інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні правовідносини.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем за результатами 9 місяців 2003 року були задекларовані податкові зобов’язання в сумі 9400 грн.

05.03.2005р. позивач надав уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань за 9 місяців 2003 року, згідно із яким врахував валові витрати у сумі 31400 грн.

Такі дії позивача відповідають приписам п.п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, якими передбачено у разі самостійного виявлення у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) помилок у показниках раніше поданої податкової декларації, право платника податків надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, після самостійного виправлення позивачем помилок податкові зобов’язання з податку на прибуток за 9 місяців 2003 року відсутні, а отже і відсутній обов’язок щодо їх сплати, що виключає підстави для застосування до платника податків штрафу, передбаченого п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, який ставить у залежність нарахування штрафу від факту погашення податкового боргу, якого у даному випадку не мало відбутися у результаті виправлення помилки.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 28.03.2006р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 20.06.2006р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.