К-26307/06 Про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 11.05.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 по справі № АС-13/97-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

Відділення Державного казначейства у Фрунзенському районі м. Харкова

про стягнення бюджетної заборгованості

Заявлено позовні вимоги (з уточненням) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 19 073 грн. за березень 2004 року та відсотки на суму бюджетної заборгованості в розмірі 2391,30 грн.

Постановою Господарського суду Харківської області від 11.05.2006, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 по справі № АС-13/97-06 позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивовано тим, що підприємством у встановленому Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) порядку була направлена до ДПI у Фрунзенському районі м. Харкова (далі - ДПI) податкова декларація по податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вказаний у позові податковий період. В декларації платник визначив до відшкодування з бюджету шляхом перерахування на рахунок в установі банку протягом 30 календарних днів з дати подання декларації суму 11 245 грн. та шляхом зарахування на рахунок в банку після погашення його податкових зобов'язань протягом трьох наступних податкових періодів суму 24 984 грн.

I оскільки нова редакція п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , яка не містить порядку нарахування відсотків, набрала чинності з 01.06.2005, а наданий позивачем розрахунок відсотків зроблений за період з 20.05.2004 по 30.05.2005, тому доводи ДПI визнані такими, що не відповідають наданим документам. Відповідно право на отримання бюджетного відшкодування за березень 2004 року у позивача виникло в період, коли діяла попередня редакція п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) станом до 01.06.2005.

Апеляційний господарський суд погодився із позицією суду першої інстанції повністю.

При цьому судами встановлено, що ДПI була проведена перевірка позивача з питань правомірності відшкодування ПДВ за березень 2004 року про що було складено Акт від 18.05.2004 № 1268/23-416-24280292 про результати документальної перевірки ТОВ "Агросервіс" з питань правомірності і відшкодування ПДВ за період з 01.12.2003 по 31.12.2003, згідно з яким порушень у визначенні податкового кредиту не встановлено, але на стор. 9 Акту записано, що остаточне підтвердження цієї суми буде здійснено після отримання та розгляду результатів зустрічних перевірок.

Також було встановлено, що за даними зустрічних перевірок ТОВ "Авалон", у якого був придбаний товар ПП "Янтар-21", який в свою чергу в подальшому реалізував його позивачу, знятий з обліку платників ПДВ з 07.09.2004. Але вартість придбаного у ПП "Янтар-21" товару підприємством позивача була оплачена. Крім цього відповідно довідки від 08.07.2004 про зустрічну перевірку встановлено, що ПП "Янтар-21" належним чином задекларував цю операцію в податковому обліку та визначив та сплатив до бюджету податкові зобов'язання, в т.ч. і по цій операції. За таких обставин суди визнали, що у відповідача-1 відсутні законні підстави вважати суму податкового кредиту по операціям з ПП "Янтар-21" не підтвердженою.

Крім того судами встановлено за даними довідки від 08.06.2004 про результати зустрічної перевірки ПП ОСОБА_1 у якого позивачем були придбані товари про те, що ця операція також була врахована при визначенні податкового кредиту по ПДВ за березень 2004 року, позивач по даній справі повністю оплатив придбаний товар, продавець задекларував податкові зобов'язання і сплатив їх до бюджету. За таких обставин суди визнали, що у відповідача-1 відсутні законні підстави вважати суму податкового кредиту по операціям з ПП ОСОБА_1. не підтвердженою.

Не погодившись із постановою Господарського суду Харківської області від 11.05.2006 та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 по справі № АС-13/97-06, відповідач-1 (ДПI) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові. На думку скаржника судами порушені норми матеріального права, а саме пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) з тих підстав, що сума ПДВ по операції придбання товару у ПП "Янтар-21", не підлягає відшкодуванню, так як не підтверджена належними документами.

Відповідно посилаючись на норми пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) скаржник вважає, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України. I відповідно відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України (2542-14) ). Окрім того скаржник посилається на лист ДПА України від 12.04.2005 № 6957/7/15-2217, де зазначено про відшкодування ПДВ тим платникам, які на 100% перевірені по ланцюгу поставок товарів до виробника (імпортера) з метою встановлення факту надходження до державного бюджету податку на додану вартість. Тобто скаржник наголосив на тому, що суми податкового кредиту ТОВ "Агросервіс", заявлені позивачем до відшкодування, не можливо вважати правомірними, так як ці суми не підтверджені матеріалами зустрічних перевірок постачальників позивача, а відповідно і не підтверджена (відсутня) сплата ПДВ до державного бюджету.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представника відповідача-1 колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168 (168/97-ВР) "Про податок на додану вартість", в редакції, що діяла до 01.06.2005, - у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п. 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії. включаючи день погашення.

Таким чином розглядаючи питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідно також врахувати норми п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) чинної на момент виникнення спірних правовідносин, якою передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України: 7.7.1. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Вказаними нормами законодавства не встановлено обумовлення або обмеження виплати бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю цього податку в Державному бюджеті України.

Оскільки судами встановлено, що при проведенні перевірки позивача з питань правомірності відшкодування ПДВ за березень 2004 року - порушень у визначенні податкового кредиту не встановлено, але на стор. 9 Акту записано, що остаточне підтвердження цієї суми буде здійснено після отримання та розгляду результатів зустрічних перевірок.

Також необхідно врахувати, що судами встановлено - за даними зустрічних перевірок вартість придбаного у ПП "Янтар-21" товару підприємством позивача була оплачена. Крім цього відповідно довідки від 08.07.2004 про зустрічну перевірку встановлено, що ПП "Янтар-21" належним чином задекларував цю операцію в податковому обліку та визначив та сплатив до бюджету податкові зобов'язання, в т.ч. і по цій операції. Відповідно суд касаційної інстанції погодився із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у відповідача-1 відсутні законні підстави вважати суму податкового кредиту по операціям з ПП "Янтар-21" не підтвердженою.

Крім того судами також встановлено за даними довідки від 08.06.2004 про результати зустрічної перевірки ПП ОСОБА_1 у якого позивачем були придбані товари про те, що ця операція також була врахована при визначенні податкового кредиту по ПДВ за березень 2004 року, позивач по даній справі повністю оплатив придбаний товар, продавець задекларував податкові зобов'язання і сплатив їх до бюджету. Тобто суди також законно визнали, що у відповідача-1 відсутні законні підстави вважати суму податкового кредиту по операціям з ПП ОСОБА_1. не підтвердженою.

Згідно п. 6 ст. 7 Положення про державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 № 590 (590-95-п) , відділення державного казначейству районах містах, районах у містах здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнутих податків, зборів і обов'язкових платежів. Порядок відшкодування ПДВ, затверджений наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001 № 200/86 (z0489-01) передбачає, що відшкодування ПДВ з бюджету органами державного казначейства здійснюється за висновками податкових органів або за рішенням суду. Таким чином, органи державного казначейства виконують приписи документів, які направлені відповідними ДПI, або за рішенням суду.

Тобто скаржником зроблено помилковий висновок про не дослідження судами першої та апеляційної інстанції факту надходження сум податку на додану вартість до бюджету, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно тому, обставини, на які посилається скаржник не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження права на отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. А якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Отже аналізуючи підстави стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та з огляду на наведені норми Закону постанова Господарського суду Харківської області від 11.05.2006 та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 по справі № АС-13/97-06 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права, а віднесення позивачем спірних сум до податкового кредиту відповідає вимогам зазначеного Закону. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.