Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Брайка А.І., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі: Прудкій О.В.

за участю представників:

відповідача: Яцишиної І.О.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 22 червня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2006 року

у справі №25/144-А

за позовом Закритого акціонерного товариства "Офіс-Проект"

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У квітні 2006 року позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м.Києва від 29.11.2005р. №0001232305/0 про стягнення податкового зобовязання на загальну суму 31305,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем невірно було зроблено висновок щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2003р. на 14516,00грн..

Постановою господарського суду м.Києва від 22 червня 2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 4 жовтня 2006р., позов ЗАТ "Офіс-проект" задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва від 29.11.2005р. №0001232305/0 в частині нарахування 21774,00грн. (з них основного платежу 14516,00 грн. та штрафних санкцій 7258,00грн.), в задоволенні іншої частини позову було відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту у грудні 2003р. суму ПДВ за договором купівлі-продажу від 01.10.2003р. в сумі 14516,44грн..

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про: скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог; скасування ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом ДПІ у Соломянському районі м.Києва було проведено виїзну планову документальну перевірку вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ "Офіс-проект" за період з 25.09.2002р. по 30.06.2005р., про що складено акт №70/23-0541/32103121 від 16.11.2005р..

Висновком акта перевірки було встановлено безпідставне завищення позивачем податкового кредиту та заниження податкового зобов’язання з ПДВ, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2003р. на суму 17146,00грн., в т.ч. по періодах: за січень 2003р. на 2291,00грн.; за квітень 2003р. на 165,00грн.; за грудень 2003р. на 14690,00грн.; за 2004р. на суму 3645,00грн., в т.ч. по періодах: за січень 2004р. на 464,00грн., за лютий 2004р. на 71,00грн., за березень 2004р. на 966,00грн., за квітень 2004р. на 366,00грн., за травень 2004р. на 168,00грн., за жовтень 2004р. на 50,00грн, за листопад 2004р. на 1560,00грн.; за 2005р. на суму 79,00грн., в т.ч. по періодах: за березень 2005р. на 51,00грн. за травень 2005р. на 28,00грн..

На підставі вказаного акта було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2005р. № 0001232305/0, яким позивачу нарахований податок на додану вартість в сумі 31305,00грн. (основного платежу – 20870,00 грн., штрафних санкцій – 10435,00 грн.). Зазначений акт та повідомлення-рішення були оскаржені до ДПІ у Соломянському районі м.Києва. За результатами первинної скарги відповідачем прийнято рішення №1547/10/25-010 від 06.02.2006р., яким скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Предметом оскарження в суді касаційної інстанції є податкове повідомлення-рішення №0001232305/0 від 29.11.2005р. в частині задоволення позовних вимог першою судовою інстанцією в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 21774,00грн. (з них основного платежу 14516,00 грн. та штрафних санкцій 7258,00грн.)

Висновком контролюючого органу в акті перевірки, зокрема, встановлено, що позивачем було завищено податковий кредит з ПДВ за грудень 2003р. на 14516,00 грн. на підставі того, що не була проведена оплата грошовими коштами чи іншими розрахунковими документами за отриманий позивачем товар від ВАТ "Камянка-Бузький завод ДСП".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, між позивачем та ТОВ "Інвестиційна компанія "Купава" (довіритель) був укладений договір доручення б/н від 28.08.2003р., за умовами якого ТОВ "Інвестиційна компанія "Купава" доручив позивачу виконати юридичні дії щодо повернення заборгованості ВАТ "Камянка-Бузький завод ДСП" перед ТОВ "Інвестиційна компанія "Купава" в сумі 87098,61грн. шляхом отримання від боржника грошових коштів або майна на суму заборгованості боржника перед довірителем. Доручення вважається виконаним після надходження від повіреного до довірителя суми заборгованості в розмірі 87098,61грн.. Тобто за змістом вказаний договір є уступкою вимоги боргових зобовязань позивачу від боржника - ВАТ "Камянка-Бузький завод ДСП".

На виконання вищезазначеного доручення позивачем (покупець) було придбано під’їзну колію (об’єкт) у ВАТ "Камянка-Бузький завод ДСП" (продавець), що примикає до станції Сапіжанка Львівської залізниці (підтверджується актом виконання доручення від 09.12.2003р. на суму 87098,61грн. в т.ч. ПДВ -14516,44грн. та актом прийому передачі від 01.12.2003р. до договору купівлі-продажу б/н від 01.10.2003р.). Згідно з п.2.2 договору купівлі-продажу від 01.10.2003р. обєкт передається покупцю в рахунок заборгованості продавця перед ТОВ "Інвестиційна компанія "Купава".

Відповідно до п.7.9.2 п.7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

В той час, як податковий орган стверджує про неправомірність віднесення позивачем у IV кварталі 2003р. до валових витрат 72582,18грн. безоплатно отримані товари по договору з ВАТ "Камянка-Бузький завод ДСП" та до податкового кредиту у грудні 2003р. суми ПДВ – 14516,44грн. за податковою накладною №1 від 01.12.2003р., у своїх поясненнях до позовної заяви Голова правління В.Є. Богомолов пояснює суду наступне. Оплата колії позивачем не проводилась, право власності на під’їзну колію до позивача не перейшло, оскільки дане право власності за договором мало перейти в момент підписання акту прийому-передачі та повної сплати вартості об’єкту. Отже, позивач стверджує, що право власності на під’їзну колію що примикає до станції Сапіжанка Львівської залізниці перейшло до ТОВ "Інвестиційна компанія "Купава".

Судом не було перевірено вказані обставини, не підтверджено та не спростовано висновків податкового органу.

За таких обставин, з урахуванням наведеного та вимог ст. 159 КАС України, оспорюване рішення суду апеляційної інстанції не є законним. Таким чином відсутні підстави вважати, що судом з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане, виходячи з положень ст. 220 КАС України, позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судом попередньої інстанції всім обставинам справи.

Частиною 2 ст. 227 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, постанова Господарського суду м. Києва від 22 червня 2006 року в частині задоволення позовних вимог та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2006 року підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового р озгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва – задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м. Києва від 22 червня 2006 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2006 року – скасувати та направити в суд першої справу на новий розгляд.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2006р. про зупинення виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2006р..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.