Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Маринчак Н.Є.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 01.07.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Мелітопольської ОДПІ Запорізької області на постанову господарського суду Запорізької області від 15.11.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2007

у справі № 13/363/06-АП

за позовом ТОВ "Газонні машини"

до Мелітопольської ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення

ТОВ "Газонні машини" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Мелітопольської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ № 0003111520/0 від 08.12.2006.

Постановою господарського суду Запорізької області від 15.11.2006, яку залишено без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2007 у справі № 13/363/06-АП, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та відмовити в задоволені позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Мелітопольською ОДПІ складено акт №1107/16-32886874 від 08.12.2005 "Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Газонні машини" поданої за жовтень 2005 року.

Перевіркою встановлено, що розмір податку, зазначеного у декларації, є більшим, ніж визначено результатами документальної (камеральної) перевірки.

При перевірці правильності визначення податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2005 р. з реєстром податкових накладних встановлено, що сума яка вказана у податковій декларації, та в Додатку 3 Розрахунок бюджетного відшкодування проведено з порушенням норм абз. "а" п.п.. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону про ПДВ та підпункту 5.12.2 розділу III "Порядку заповнення та подачі податкової декларації по податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України №116 від 30.05.1997 р. (в редакції наказу №213 від 15.06.2005 р.), зареєстрованого в Мін'юсті 30.06.2005 р. за №702/10982 (z0702-05) .

В акті перевірки зазначено, що підприємство включило в рахунок суми бюджетного відшкодування суму 80789 грн., фактично не сплачену отримувачем товарів та послуг у вересні 2005 р. постачальникам таких товарів та послуг податку на додану вартість.

При перевірці правильності заповнення додатка 3 до податкової декларації з ПДВ "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" підприємством допущено методологічна помилка в рядку 2, помилково перенесено суму р. 17 попередньої декларації поданої за 2005 р., рядку 3 "сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг)", встановлена розбіжність з даними платіжних доручень на сплату податкового кредиту за вересень 2005 р., дані наведені в таблиці (стор. 2 акту перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003111520/0 від 08.12.2005 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 р. на суму 80789 грн.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в апеляційному порядку, передбаченому п.п.. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-111.

За результатами розгляду первинної скарги Мелітопольська ОДПІ спірне податкове повідомлення - рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки податкового органу щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту, та відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" щодо включення зазначеної суми в розрахунок суми бюджетного відшкодування є неправомірними, з огляду на таке.

Пунктом 7.7.2 статті 7 абзацу "а" Закону про ПДВ визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 3 Закону про ПДВ встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку, яка визначена як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду з від'ємним значенням.

Також в п.п.7.7.4 Закону про ПДВ визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, подає до податкового органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, що відображено в податковій декларації. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів та оригінали п'яти основних листів вантажно-митних декларацій.

Відповідно до Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою КМУ від 01.10.1997 р. № 1104 (1104-97-п) (далі Порядок № 1104) за бажанням платника ПДВ під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України може видаватися податковий вексель на суму податкового зобов'язання.

Векселедержателем є державна податкова адміністрація (інспекція) за місцем реєстрації векселедавця в якості платника ПДВ.

Податковий вексель складається на суму податкового зобов'язання, тобто на суму ПДВ, яка нарахована та повинна бути сплачена під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України.

Пунктом 19 Порядку № 1104 (1104-97-п) встановлено, що якщо платнику податку на дату подання податкового векселя органові митного контролю органом державної податкової служби підтверджено суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша від суми зобов'язання за векселем, платник податку має право включити суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді.

Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

Погашення податкового векселя є фактичним здійсненням платежу податку на додану вартість при імпорті товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, в період серпень та вересень 2005 року ТОВ "Газонні машини" включило до складу податкових зобов'язань суми за податковими векселями:

Тобто зазначені суми було включено до складу податкових зобов'язань у звітному періоді, в якому податкові векселі було подано органові митного контролю, враховуючи, що податковим органом підтверджено суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до абз. З п. 19 Порядку № 1104 (1104-97-п) підприємство включило вищезазначені суми до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді, тобто у вересні та в жовтні 2005 року, потім позивачем було подано заяву до податкового органу про бюджетне відшкодування.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Мелітопольської ОДПІ Запорізької області задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду Запорізької області від 15.11.2006 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2007 у справі № 13/363/06-АП – залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Мелітопольської ОДПІ Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 15.11.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2007 у справі № 13/363/06-АП – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.