Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Брайка А.І., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кобеляцької міжрайонної державної податкової інспекції по Полтавській області

на постанову господарського суду Полтавської області від 07 листопада 2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 січня 2007р.

у справі №3/241

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леіс"

до Кобеляцької міжрайонної державної податкової інспекції по Полтавській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У серпні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Кобеляцької МДПІ по Полтавській області від 15.08.2003р. №000144160/0.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом було нараховано штрафні санкції на суми сплачені без порушення платником податку граничних термінів визначених Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Постановою господарського суду Полтавської області від 07 листопада 2006р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 січня 2007р., позовні вимоги ТОВ "Леіс" було задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення Кобеляцької МДПІ по Полтавській області від 15.08.2003р. №000144160/0 в частині визначення штрафних санкцій в сумі 3209,50грн. – 50% від суми сплачених з прострочкою узгоджених зобов’язань з ПДВ в розмірі 6419,00грн..

Задовольняючи часткового позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшли висновку, що позивачем своєчасно із дотриманням передбачених законом термінів у період квітень-вересень 2002р. було подано до податкового органу податкові декларації з ПДВ та сплачено податкові зобов’язання з цього податку, що дає підстави для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення недійсним в цій частині.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій Кобеляцька МДПІ по Полтавській області звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Податковим органом при проведенні перевірки облікової картки позивача було встановлено несвоєчасну сплату до бюджету самостійно задекларованих суми зобов’язань з ПДВ в період з квітня 2001 року по листопад 2002 року, чим було порушено 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" від 20.12.2000 р. №2181-ІІІ.

На підставі вказаних порушень податковим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №00014460/0 від 15.08.2003р., за яким позивачу визначений штраф за період з 30.04.2001р. по.01.12.2002р. в розмірі 50% (5117,79грн.) від суми узгоджених зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 10235,58грн., сплачених з прострочкою в 125 календарних дні

Пункт 7.7 ст.7 означеного закону (в редакції Закону № 550-ІV від 20.02.2003р. (550-15) ), яким відповідачем було обгрунтовано спірне податкове повідомлення-рішення, набрав чинності лише 26.03.2003р., а початкова редакція цієї норми взагалі не містила приписів щодо погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, а тому не могла поширюватися на правовідносини 2001-2002рр..

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач діяв в межах положень п.п.5.3.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" від 20.12.2000 р. №2181-ІІІ.

Відповідно до вказаної норми платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації; протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації щодо оплати зобов’язань по ПДВ за періоди звітності квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2002 року.

Позивачем, в межах зазначеного в закону строку, було перераховано на відповідний бюджетний рахунок за платіжними дорученнями задекларовану суму 6149,00грн. зобов’язань з ПДВ за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2002 року. Тому штраф в в 50% (3209,50 грн.) є безпідставно нарахованим.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" від 20.12.2000р. №2181-ІІІ податкове зобов’язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та вказаною нормою не передбачено самостійного права контролюючого органу здійснювати зарахування поточних платежів при чіткому визначенні ТОВ "Леіс" їх призначення на погашення податкової заборгованості попередніх періодів, а не виконання цієї норми Закону не тягне за собою будь-яких наслідків, прямо передбачених чиним законодавством України.

Згідно з п.17.3 ст.17 вказаного закону передбачає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Задекларовані ТОВ "Леіс" суми податкових зобов’язань з ПДВ за: березень 2001р. -580грн., серпень 2001р. - 1994грн., жовтень 2002р. - 1959грн. були оплачені позивачем з прострочкою термінів, визначених Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" від 20.12.2000 р. №2181-ІІІ, більше ніж в 90 днів, тому підлягають застосованню санкції до позивача за спірним податковим повідомленням-рішенням в розмірі 1908,29грн. (5117,79-3209,50 грн.).

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Кобеляцької міжрайонної державної податкової інспекції по Полтавській області – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від 07 листопада 2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 січня 2007р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.