Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 р.

та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2006 р.

у справі № А17/129 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського"

до 1. Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області

2. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про стягнення з Державного бюджету 271528 грн. відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2004 р., -

В травні 2006 р. позивач – ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.06.2006 р.) про стягнення з Державного бюджету України 234728 грн. відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2004 р.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2006 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 р., позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, СПДІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі та доповненні до неї скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2006 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 р. і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2004 р., поданої відповідачу 2 19.11.2004 р., позивач заявив до відшкодування на розрахунковий рахунок суму ПДВ у розмірі 6654853 грн.

30.12.2004 р. на поточний рахунок позивача платіжним дорученням № 465 було перераховано суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1025000 грн., у тому числі по декларації за жовтень 2004 р. 660859 грн.

29.04.2005 р. на поточний рахунок позивача платіжним дорученням № 58 було перераховано суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за жовтень 2004р. у розмірі 3833333,33 грн.

Під час розгляду справи відповідачем 2 було надано суду першої інстанції виписку з особового рахунку позивача, відповідно до якої протягом січня-червня 2005 р. позивачу було відшкодовано всю суму бюджетного відшкодування, заявлену ним в декларації з ПДВ за жовтень 2004 р. в розмірі 6654853 грн., з них 3833333,33 грн. – на розрахунковий рахунок позивача, 2821519,67 грн. – в рахунок інших платежів та за рахунок позитивного значення ПДВ. Однак, судами вказано на те, що дані, наведені у виписці з особового рахунку позивача, не підтверджено первинними документами.

Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення у позивача права на нарахування відсотків), у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Як встановлено судами, позивачем надано належні докази частково погашення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості за декларацією з ПДВ за жовтень 2004 р., а саме, платіжні доручення № 465 від 30.12.2004 р. та № 58 від 29.04.2005 р.

Врахувавши приписи пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 234728 грн. відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ по декларації з ПДВ за жовтень 2004 р. Відповідачами не було надано доказів неправильності нарахування позивачем вказаної суми відсотків.

Судами попередніх інстанцій правомірно відхилено посилання податкового органу на те, що позивач за новою редакцією ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не має права нараховувати відсотки на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, оскільки позивачем розрахована сума відсотків на суму бюджетної заборгованості виключно до 01.06.2005 р., тобто до набрання чинності нової редакції п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, стосовно терміну, протягом якого повинно бути здійснено відшкодування податку на додану вартість, судами вірно вказано на помилковість посилання відповідача 2 на Указ Президента України "Про деякі зміні в оподаткуванні" від 07.08.1998 р. № 857/98 (857/98) , оскільки його положення суперечать приписам Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , який має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 р. та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.