колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г., Мойсюка М.I.,

при секретарі - Охріменко Р.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача Iванів О.М., Тарасяка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, третя особа ВАТ "Автонавантажувач" про визнання рішень недійсними та зобов"язання призначити наукову пенсію за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення комісії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова від 8 грудня 2005 року та 21 серпня 2006 року про відмову у призначенні йому наукової пенсії та зобов"язати управління пенсійного фонду в Шевченківському районі у м. Львові призначити йому наукову пенсію відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) . Свої вимоги мотивує тим, що працював на ВАТ "Автовантажмаш",яке атестовано як наукова організація, всі підрозділи, у яких він працював, були науковими підрозділами, наукова діяльність яких була основною. Всі необхідні документи про підтвердження стажу наукової роботи позивачем були подані до управління Пенсійного Фонду, однак, незважаючи на це, у призначенні наукової пенсії йому було відмовлено.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 було задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2007 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова було залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2007 року без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача, він працював у головному конструкторському бюро автонавантажувачів (реорганізований в НВО "Автовантажмаш" - в НВП "Автовантажмаш"- у ВАТ "Автовантажмаш") з 1 квітня 1976 року по 1 квітня 1992 року провідним інженером лабораторії психології, з 1 квітня1992 року по 15 квітня 1997 року провідним інженером - фізіологом та перебуваючи на цих посадах займався науковою ( науково-технічною) діяльністю.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року N257 "Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) до цього переліку відносяться: наукові установи та організації (їх філії, відділення тощо) та посади: провідний конструктор (інженер, технолог тощо) з основного напрямку діяльності наукової установи, організації; керівник (завідуючий, начальник), заступник керівника (завідуючого, начальника), головний конструктор (інженер, технолог тощо), провідний конструктор (інженер, технолог тощо) наукового підрозділу (відділення, відділу, комплексу, центру, лабораторії, сектору, бюро, групи).

Тобто, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обгрунтованого висновку про те, що посади, які займав позивач з 1 квітня 1976 року по 15 квітня 1997 року, відповідають зазначеному переліку.

Що стосується визначення статусу підприємства, де працював позивач, як наукової установи, то посилання відповідача на положення статті 1 Закону України "Про наукову і науково науково-технічну діяльність" (1977-12) , яка визначає, що науково-дослідна (науково-технічна) установа (далі - наукова установа) це юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт, не можна визнати обгрунтованим, оскільки це положення набрало чинності в редакції Закону від 1 грудня 1998 року, тобто вже після звільнення позивача з роботи на наукових посадах, а тому не може бути на нього поширене.

Та обставина, що ВАТ "Автовантажмаш" ще до набрання чинності положень статті 1 Закону України "Про наукову і науково науково-технічну діяльність" (1977-12) , тобто в редакції Закону від 1 грудня 1998 року, було віднесено до наукових установ, стверджується постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1998 р. N 1003 (1003-98-п) , якою до переліку науково-дослідних установ, базове фінансування яких здійснюватиметься в 1998 році з державного бюджету згідно з розділом видатків "Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу" за кодами "Фундаментальні дослідження наукових установ" (040101) і "Фінансування пошукових та прикладних розробок" (040201) було включено і ВАТ "Автовантажмаш"

Згідно з положеннями частини 3 статті 210 КАС України (2747-15) підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 167 ч. 4, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України (2747-15) .