К-24965/06 Про зобов’язання сплатити штраф за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ - 24.04.2008 Прийняття

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 р., позов задоволено: визнано не чинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті від 14.02.2006 р. № 0000091502/0 про зобов’язання сплатити штраф у розмірі 48417,47 грн. за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 242087,35 грн. та від 14.02.2006 р. №0000101502/0 про зобов’язання сплатити штраф у розмірі 32822,78 грн. за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 328227,80 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на порушення ДПІ при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень вимог пунктів 1.3, 1.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 (z0925-05) , що виразилося в проведенні невиїзної документальної перевірки Алуштинського ВПВКГ з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2005 р. по 31.12.2005 р. менше ніж через 10 днів після отримання позивачем повідомлення податкового органу про проведення перевірки, а також у невідповідності номеру акту перевірки, вказаному в податкових повідомленнях-рішеннях, номеру акту, направленого позивачу.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Алушті просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 ст. 7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах четвертій та п’ятій ст. 11 КАС України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені вимоги норм процесуального права судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень у даній справі, однак, дотриманні не були.

Спірними податковими повідомленнями-рішеннями на Алуштинське ВПВКГ накладено штрафи, передбачені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за затримку на 30 та 90 календарних днів граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ в розмірах 328227,80 грн. та 242087,35 грн. відповідно за березень – листопад 2005 року..

Штрафи накладено за результатами невиїзної документальної перевірки, про проведення якої позивач був повідомлений 30.01.2006 р. та результати якої викладені в акті від 06.02.2005 р.

Як свідчить вказаний акт, перевірка проведена на підставі використаних суцільним методом податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем за березень – листопад 2005 року, картки особового рахунку позивача – платника податку на додану вартість та платіжних доручень позивача про сплату податку на додану вартість .

Пославшись на несвоєчасне повідомлення податковою інспекцією позивача про проведення перевірки як на підставу для визнання не чинними прийнятих за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій разом з тим не з’ясували, як таке могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу про порушення позивачем встановлених законом строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань. Це саме стосується і посилання суду на невідповідність номеру акту перевірки в податкових повідомленнях-рішеннях та в направленому позивачу примірнику акта.

В той же час предмет спору вимагав від суду встановлення обставин щодо дат, в які позивачем були сплачені узгоджені суми податкових зобов’язань з ПДВ, задекларовані ним за березень – листопад 2005 року.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" /Закон від 21.12.2000 р. 3 2181-ІІІ / платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Цим Законом не визначено подію, з настанням якої узгоджена сума податкового зобов’язання вважається сплаченою платником податку . Не дає такого визначення і Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Відповідно до частини 3 ст.23 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженнями та похованням" від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ (2240-14) днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування за безготівковими розрахунками – день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду; у разі сплати готівкою – день внесення коштів до банківської установи чи відділення зв’язку для перерахування на рахунок Фонду.

Частиною 7 ст. 9 КАС України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини /аналогія закону/, а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права /аналогія права/.

З врахуванням зазначеного та застосовуючи аналогію закону є підстави для висновку, що з поданням платником податків до установи банку платіжних доручень на перерахування суми податку за певний звітний податковий період його обов’язок щодо сплати податку в цій сумі припинився.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ підставою для застосування встановлених цим підпунктом штрафних санкцій є несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

За не встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи щодо дат сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ за податковими деклараціями за березень – листопад 2005 року висновок про відсутність законних підстав для накладення штрафів згідно спірних податкових повідомлень-рішень не відповідає вимогам частин четвертої та п’ятої ст. 11 КАС України, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права відповідно до частини другої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід з’ясувати, які суми податкових зобов’язань з ПДВ були задекларовані позивачем за березень – листопад 2005 року та в які дати ці суми були сплачені позивачем шляхом пред’явлення до банківської установи платіжних доручень на перерахування цих сум податку до бюджету; і в залежності від встановлених обставин зробити висновок щодо наявності чи відсутності підстав для накладення штрафів згідно спірних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушта задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2006р. та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006р.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.