Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Гаманка О.І.,

Кобилянського М.Г.,

Мойсюка М.І.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Замезі Ю.І.,

з участю позивача та представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 17 квітня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про зобов'язання призначити пенсію,

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначав, що 15 липня 2005 року, після досягнення 45- річного віку, загального трудового стажу понад 25 років, з них 15 років 08 місяців служби в органах внутрішніх справ, звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , в задоволенні якої відмовлено.

Вважаючи дії суб'єкта владних повноважень такими, що порушують право на пенсійне забезпечення, просив задовольнити позов.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просив скасувати судові рішення та постановити нове про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, проходив службу в органах внутрішніх справ з 19 жовтня 1978 року по 04 січня 1995 року, після звільнення з якої продовжував трудову діяльність, що не пов'язана зі службою в органах внутрішніх справ. Загальний трудовий стаж на час звернення за призначенням пенсії становив понад 25 років, з них 15 років 08 місяців служби в органах внутрішніх справ.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, прийшов до помилкового висновку про те, що відмовляючи у призначенні пенсії суб'єкт владних повноважень діяв відповідно до вимог законодавства.

Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Відповідно до пункту "б" зазначеної статті, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсію за вислугу років мали особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

На день звернення до суб'єкта владних повноважень позивач мав відповідний вік, вислугу років та трудовий стаж, необхідні для призначення пенсії на підставі пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Відмовляючи у призначенні такого виду пенсії суб'єкт владних повноважень порушив права та законні інтереси ОСОБА_1

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" (1522-2006-п) функціі з призначення і виплати пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) передані органам Пенсійного фонду України.

Статтею 99 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України.

Виплата пенсій, в тому числі призначених до введення в дію цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду через установи ВАТ "Ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера або за його бажанням через установи банків, з якими Пенсійним фондом України укладено відповідні договори, на підставі документів та у порядку, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Тобто, з 01 січня 2007 року функції з призначення, виплати та перерахунку пенсій, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , передано територіальним органам Пенсійного фонду України.

З урахуванням наведеного обов'язок по призначенню позивачу пенсії на підставі пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" в редакції вказаного Закону від 31 березня 2005 року потрібно покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 17 квітня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2006 року скасувати.

Визнати нечинними рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію на підставі пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" в редакції вказаного Закону від 31 березня 2005 року з дня звернення із заявою про призначення пенсії.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.