Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Карася О.В., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Торезі Донецької області (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Донецької області від 12.10.2006

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2006

у справі № 26/228а

за позовом державного підприємства "Донецька обласна дирекція по ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств"ДП "Донвуглереструктуризація"(далі –ДП "Донвуглереструктуризація")

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов з урахуванням уточнення до нього подано про скасування:

податкового повідомлення-рішення від 18.02.2006 № 0000701540/0 в частині визначення позивачеві штрафних санкцій у сумі 41855,48 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 18.02.2006 № 0000691540/0 в частині визначення позивачеві штрафних санкцій у сумі 50297,38 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 18.02.2006 № 0000681540/0 в частині визначення позивачеві штрафних санкцій у сумі 166,77 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 18.02.2006 № 0000671540/0;

податкового повідомлення-рішення від 18.02.2006 № 0000641540/0;

податкового повідомлення-рішення від 18.02.2006 № 0000651540/0.

Постановою господарського суду Донецької області від 12.10.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2006, позов задоволено повністю. Ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт своєчасної сплати позивачем відповідних податків і зборів, тоді як податковий орган не може самостійно змінювати термін сплати податку (збору) та самовільно відносити суми, внесені платником в якості оплати поточних платежів, в рахунок погашення зобов’язань за минулі періоди.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані судові акти місцевого та апеляційного господарських судів та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги ДПІ посилається на порушення судами приписів пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якими визначено черговість погашення податкових зобов’язань платників.

У судове засідання представники сторін не з’явились.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- за наслідками проведеної ДПІ невиїзної документальної перевірки з питання своєчасної сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов’язань станом на 01.02.2006, оформленої актом від 13.02.2006 № 111/15-0/26443574, було виявлено факт порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 25956,15 грн., з податку на прибуток у сумі 28452,30 грн. та збору за забруднення навколишнього середовища у сумі 475851,20 грн.;

- за наслідками проведеної перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.02.2006:

№ 0000701540/0, згідно з яким позивача зобов’язано сплатити штраф у сумі 46524,64 грн. за порушення граничних строків внесення плати за забруднення навколишнього середовища;

№ 0000691540/0, згідно з яким позивачеві визначено штраф у сумі 61410,50 грн. за порушення граничних строків внесення плати за забруднення навколишнього середовища;

№ 0000681540/0 про зобов’язання позивача сплатити 765,77 грн. за несвоєчасне погашення податкових зобов’язань з податку на додану вартість;

№ 0000671540/0 про накладення на позивача штрафу у сумі 2212,73 грн. за порушення строків сплати податку на додану вартість;

№ 0000641540/0, за яким позивача зобов’язано сплатити 9952,30 грн. штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на прибуток;

№ 0000651540/0, згідно з яким позивачеві визначено штраф у розмірі 1699,08 грн. за порушення граничних строків сплати податку на прибуток;

- наявними у матеріалах справи доказами (зокрема, копіями платіжних доручень, за якими позивач сплачував відповідні суми названих податкових зобов’язань) підтверджується факт своєчасної сплати позивачем податкових зобов’язань з податку на прибуток за 2004 рік та податку на додану вартість у 2004 році;

- з урахуванням фактичного прострочення строків сплати позивачем збору за забруднення навколишнього середовища з ДП "Донвуглереструктуризація"підлягає стягненню штраф у сумі 11113,12 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2006 № 0000691540/0 та у сумі 4434,98 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2006 № 0000701540/0;

- під час сплати відповідних сум податків та зборів позивач у платіжних документах, визначаючи призначення платежу, вказував період, за який погашається таке податкове зобов’язання, однак ці кошти було самовільно зараховано ДПІ в рахунок оплати податкового боргу позивача за минулі періоди.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності визначених Законом підстав для застосування до позивача штрафних санкцій в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 названого Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов’язань.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оцінюючи доводи ДПІ стосовно зарахування платежів, сплачених ДП "Донвуглереструктуризація"за відповідними платіжними дорученнями, на погашення податкового боргу, що виник за попередні звітні податкові періоди, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що позивач свій обов’язок щодо сплати поточних податкових зобов’язань зі сплати податку на прибуток, податку на додану вартість та частково збору за забруднення навколишнього середовища виконав.

Так, згідно з пунктом третім частини першої, частини третьої статті 9 Закону України "Про систему оподаткування"платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судами було вичерпно досліджено податкові періоди сплати відповідних сум податків та зборів, граничні строки їх сплати та терміни фактичного внесення коштів позивачем за платіжними дорученнями на оплати цих податкових зобов’язань. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не дає визначення події, з настанням якої відповідний податок вважається сплаченим його платником. Не дає такого визначення і Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , який відповідно до преамбули є спеціальним законом з питань оподаткування та, зокрема, установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків, зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженнями та похованням" днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування за безготівковими розрахунками –день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду; у разі сплати готівкою –день внесення коштів до банківської установи чи відділення зв’язку для перерахування на рахунок Фонду.

Частиною сьомою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

З урахуванням зазначеного та застосовуючи аналогію закону є підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування відповідних податків та зборів обов’язок щодо сплати податкових зобов’язань у цих сумах припинився.

Посилання ж ДПІ на пункт 7.7 статті 7 названого Закону, за змістом якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції. Адже наведена норма Закону поширюється передусім на платників податків, позаяк податкові зобов'язання згідно з вимогами пункту 1.2 статті 1 цього Закону погашає саме він. Причому наведений припис не передбачає право податкового органу спрямовувати кошти платника податків на свій розсуд, всупереч волі такого платника.

До того ж, наявність у платника податкового боргу не звільняє його від обов’язку сплати поточних податкових зобов’язань, а контролюючий орган при цьому має право вживати передбачені Законом заходи для стягнення податкового боргу.

З урахуванням викладеного підстав для скасування правильних по суті та обґрунтованих рішень попередніх судових інстанцій не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Торезі Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Донецької області від 12.10.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2006 у справі № 26/228а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя М.І. Костенко