К-14114/07 Про визнання недійсною угоду-договір на виконання послуг з проведення маркетингових досліджень - 22.04.2008 Прийняття

25.05.2006р. Державною податковою інспекцією у м. Полтаві, з урахуванням послідуючої заяви про зміну позовних вимог, подано позов про визнання недійсною угоду-договір № М/2003-13/10м від 13.10.2003р. на виконання послуг з проведення маркетингових досліджень між ВАТ "Тепловозоремонтний завод" та ПП "Лінк Маркет", стягнення з ВАТ "Тепловозоремонтний завод" на користь держави 2500 000 грн.

Підставами для визнання договору недійсним позивачем вказані ст. 49 ЦК УРСР, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відсутність доказів надання маркетингових послуг зважаючи на не зазначення в актах прийому-передачі обсягів та одиниць виміру проведених господарських операцій, не передбачення здійснення відповідачем-2 маркетингових досліджень та ухилення по ним від оподаткування, можливість включення відповідачем-1 сум податку на додану вартість до податкового кредиту та подальшого відшкодування з Державного бюджету України згідно безпідставно виданих податкових накладних, підписання договору від імені відповідача-1 особою з перевищенням повноважень.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 11.12.2006р. у справі № 19/152 в позові відмовлено.

В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено наявності у сторін чи сторони при укладенні договору мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства; відсутність документів на підтвердження виконання угоди не є підставою для визнання її недійсною; доказів укладення договору і підписання актів здачі-приймання робіт підставними особами, а також визнання цих документів фіктивними не подано; невиконання угоди сторонами не є підставою для визнання її недійсною; підставами для визнання недійсною угоди, підписаної представником з перевищенням повноважень, чи визнання недійсною позастатутної угоди можуть бути ст. ст. 48, 50 ЦК УРСР, а не ст. 49 цього кодексу, на яку і посилається позивач.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.05.2007р. постанову від 11.12.2006р. по даній справі скасовано, позов задоволено: визнано недійсним договір маркетингових послуг № М/2003-13/10 від 13.10.20003р., укладений між відповідачами, зобов’язано відповідача-2 повернути відповідачу-1 все одержане за угодою на суму 2500000 грн.; стягнуто з відповідача-1 в доход Державного бюджету України 2500000 грн.; стягнуто з відповідача-2 в доход Державного бюджету України 1700 грн. судових витрат та 850 грн. судових витрат за розгляд апеляційної скарги.

При цьому підставами прийняття такого рішення судом апеляційної інстанції зазначено те, що договір укладений першим заступником відповідача-1 з перевищенням повноважень; відповідачами не надано жодних документів, які б свідчили про виконання маркетингових досліджень чи надання відповідних результатів таких досліджень з детальним та повним описом усіх питань; в актах здачі-приймання робіт в порушення законодавства про бухгалтерський облік не вказано обсягу та одиниць виміру господарських операцій; серед видів діяльності відповідача-2 здійснення маркетингових послуг не передбачено; факт надання відповідачем-2 послуг з маркетингових досліджень та формування фінансового плану розвитку відповідача-1 не підтверджується.

Відкрите акціонерне товариство "Тепловозоремонтний завод", не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подало касаційну скаргу в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 49 ЦК УРСР, ч. 2 ст. 5, ст. 901 ЦК України, ч. 1 ст. 69, ч. 3 ст. 195 КАС України.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки останній дійшов вірного висновку про укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Приватне підприємство "Лінк Маркет" та Прокуратура Полтавської області заперечення на касаційну скаргу не подали.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників позивача, першого відповідача та Генеральної прокуратури України, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.10.2003р. за № М/2003-13/10 між Відкритим акціонерним товариством "Тепловозоремонтний завод" та Приватним підприємством "Лінк Маркет" укладений договір маркетингових послуг згідно якого підприємство зобов’язалось здійснити маркетингові дослідження за напрямками: ситуація в галузі, конкуренція та потенційні споживачі продукції, програма виробництва та збуту продукції, структура управління та менеджмент, сформування фінансового плану розвитку підприємства до 2007 року, а товариство виплатити винагороду в розмірі 2500000 грн., здача-приймання результатів досліджень здійснюється за актом. Зі сторони відповідача-1 договір підписаний першим заступником генерального директора.

Доказами виконання спірного договору судом першої інстанцій зазначені акти здачі-прийомки робіт на загальну суму 2500000 грн., а також платіжні доручення про оплату 2501000 грн., в т. ч. ПДВ, відповідачем-1 отриманих маркетингових послуг відповідачу-2.

Згідно ст. 49 ЦК УРСР (в редакції на день укладення спірного договору) якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін – в разі виконання угоди обома сторонами – в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

При цьому слід зазначити, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з’ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідно до абз. 11 ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Одним із основних принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Позивачем, як вірно вказано судом першої інстанції, не доведено наявність мети і умислу відповідачів при укладенні спірного договору завідомо суперечливих інтересам держави і суспільства, оскільки договір виконаний про що свідчать належним чином оформлені акти здачі-прийомки робіт з зазначенням в них передбачених в договорі напрямків маркетингового дослідження та сформування фінансового плану розвитку підприємства до 2007 року, наявні платіжні доручення, податкові накладні. Будь-яких особливостей щодо складання таких первинних документів стосовно надання маркетингових послуг законодавство не передбачає.

Оскільки вказані послуги не мають таких показників як обсяги та одиниці виміру, а вимірюються тільки у грошовому виразі, відповідачем-2 відповідачу-1 податкові накладні видані правомірно.

Вказане спростовує висновок апеляційного господарського суду про не підтвердження факту надання відповідачем-2 послуг з маркетингових досліджень та формування ним фінансового плану відповідачу-1.

Посилання позивача та суду апеляційної інстанції щодо укладення оспорюваного договору особою відповідача-1 з перевищенням повноважень, зважаючи на відсутність спору в цій частині між відповідачами, положення ст. 63 ЦК УРСР, є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Задовольняючи позов шляхом зобов’яз ання відповідача-2 повернути відповідачу-1 все одержане за угодою на суму 2500000 грн. суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог без будь-якого обґрунтування.

Договір маркетингових послуг не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Законодавчі обмеження на надання таких послуг відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для застосування ст. 49 ЦК УРСР на момент ухвалення рішення у справі оскільки зазначений кодекс втратив чинність 01.01.2004р., договір виконано після цієї дати.

Також, передбачені ст. 49 ЦК УРСР санкції не можна застосовувати за сам факт ухилення від сплати податків однією зі сторін договору, оскільки в такому разі правопорушенням була б несплата податків, а не укладання договору.

За вказаних обставин, наявність порушень норм матеріального та процесуального права, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції – залишенню в силі як така, що прийнята відповідно до закону і скасована помилково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" задовольнити.

Скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.05.2007р. та залишити в силі постанову Господарського суду Полтавської області від 11.12.2006р. у справі № 19/152.