К/с № К-15751/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у попередньому судовому засіданні

Постановою Господарського суду Харківської області від 12.03.2007 р. (суддя –О.О.Мамалуй) у справі №АС-27/29-07 позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (надалі –позивач, СПД-ФО ОСОБА_1) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (надалі –відповідач-1, ДПІ у Київському районі м. Харкова) та Державної податкової адміністрації у Харківській області (надалі –відповідач-2, ДПА у Харківській області) задоволено, визнано нечинним рішення відповідача-1 №0001852308 від 27.12.2006 р. та №0001862308 від 27.12.2006 р., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач-2 не є органом, уповноваженим на проведення перевірки діяльності позивача, оскільки таким чином він виходить за межі своїх повноважень, перелік яких визначено законом, а тому, рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, прийняті відповідачем-1 на підставі вказаного акту, визнано такими, що суперечать нормам чинного податкового законодавства.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2007 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –Ю.М.Філатов, судді –Н.С.Водолажська, Н.В.Шевцова) у справі №22-а-214/2007 (АС-27/29-07 номер справи у суді першої інстанції) скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судове рішення суду апеляційної інстанції аргументовано тим, що відповідно до чинного законодавства відповідач-2 був наділений необхідним обсягом повноважень для проведення перевірки позивача, а отже, правомірним є застосування відповідачем-1 штрафних (фінансових) санкцій до позивача за вчинення ним порушень, виявлених зазначеною перевіркою.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Від відповідачів заперечень на касаційну скаргу позивача не надійшло.

Відповідно до ч.1 та. ч.2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що представниками відповідача 11.12.2006 р. було проведено перевірку позивача (а саме –магазину, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1) щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, яку було проведено на підставі направлень на перевірку №10156 та №10157 від 08.12.2006 р., виданих відповідачем-2.

За результатами вказаної перевірки було складено акт б/н від 11.12.2006 р., яким встановлено порушення позивачем п.1, 8, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"№265/95-ВР від 06.07.1995 р., п.9.1 ст.9 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України №614 від 01.12.2000 р. (z0105-01) ) та ст. 11-1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"№481/95-ВР від 19.12.1995 р..

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 27.12.2006 р. винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001852308, яким застосовано до позивача 567,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (74,25 грн. –за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті, 153,00 грн. –за реалізацію товарів без наявності цінників, 340,00 грн. –за використання розрахункової книжки, на реєстраційній сторінці якої не вказана дата початку її використання) та №0001862308, яким застосовано до позивача 1.000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлені виробником).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні"№509-ХІІ від 04.12.1990 (509-12) р..

Відповідно до ст.1 цього Закону до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі –органи державної податкової служби).

Згідно з п.1 ст.8 зазначеного Закону на Державну податкову адміністрацію України покладено функцію безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов’язану з проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб’єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво та обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; здійснення заходів щодо вилучення, знищення або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищення тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу.

Положеннями ст.9 цього ж Закону передбачено, що Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені ст.8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також п.15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору. У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції.

Нормами ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"№265/95-ВР від 06.07.1995 р. передбачено, що контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

У випадку невиконання норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"№265/95-ВР від 06.07.1995 р. (265/95-ВР) ст.17 передбачено накладення штрафних (фінансових) санкцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України на суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють такі розрахункові операції за товари (послуги).

За порушення норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"№481/95-ВР від 19.12.1995 р. (481/95-ВР) щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами ст.17 цього Закону встановлено, що посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"№481/95-ВР від 19.12.1995 р., приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Враховуючи вищенаведені нормативні приписи, суд апеляційної інстанції дійшов правомірних висновків відносно того, що ДПА у Харківській області є уповноваженим органом на здійснення перевірок та накладення штрафів за порушення суб’єктами підприємницької діяльності Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"№481/95-ВР від 19.12.1995 р. (481/95-ВР) , так як таке право ДПА передбачено Законом України "Про державну податкову службу в Україні"№509-ХІІ від 04.12.1990 (509-12) р..

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, порушення законодавства, встановлені перевіркою, позивачем не спростовуються, отже, застосування відповідачем-1 штрафних (фінансових) санкцій до позивача за вчинення таких порушень є обґрунтованим.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду попередньої інстанції.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування норм матеріального права не вбачається, а тому постанова суду апеляційної інстанції скасуванню не підлягає, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

1. Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2007 р. у справі №22-а-214/2007 (АС-27/29-07 номер справи у суді першої інстанції) залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2007 р. у справі №22-а-214/2007 (АС-27/29-07 номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.