Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.

при секретарі Сватко А.О.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2006

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2007

у справі № А27/116 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудозбагачення"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2006, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2007, позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі від 04.05.2006 №0003382340/3 та № 0003372340/3 про визначення ТОВ "Рудозбагачення"податкових зобов’язань за платежами з ПДВ в сумі 87343,50 грн. (в тому числі 58229,00 грн. –основний платіж та 29114,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції) та з податку на прибуток в сумі 101920.00 грн. (в тому числі 72800,00 грн. –основний платіж та 29120,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції) відповідно.

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт здійснення позивачем господарської операції з придбання у ТОВ "Імідж-Дизайн"послуг з маркетингових досліджень вітчизняного ринку споживачів аглоруди вартістю 349375,00 грн., в тому числі ПДВ 58229,17 грн., результатом використання яких позивачем у власній господарській діяльності є продаж позивачем аглоруди корпорації НВІГ "Інтерпайп"на суму 646996,50 грн., в тому ПДВ 129339,30 грн., що підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку, як акт приймання-передачі результатів послуг, звіт про результати маркетингових досліджень, виписки з банківського рахунку про оплату послуг та надходження виручки від продажу аглоруди, товарною накладною на відпуск аглоруди. З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про правомірне віднесення позивачем до валових витрат в податковому обліку з податку на прибуток за 2004 рік ( ІУ квартал ) витрат на придбання вказаних послуг в сумі 291145,83 грн. та до податкового кредиту в податковому обліку з ПДВ за грудень 2004 року податок в сумі 58229,17 грн. за податковою накладною, виписаною ТОВ "Імідж-Дизайн".

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"( Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(Закон № 168/97 –ВР).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 цього Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, а податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає зменшення суми податкових зобов’язань, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що придбані позивачем послуги з надання маркетингових досліджень внутрішнього ринку споживачів аглоруди відповідають цілям господарської діяльності позивача, оскільки результатом використання цих послуг позивачем став продаж ним аглоруди корпорації НВІГ "Інтерпайп"на суму 646996,50 грн., в тому ПДВ 129339,30 грн.

Разом з тим, з наявного у справі звіту про результати маркетингових досліджень ТОВ "Імідж-Дизайн"вбачається, що зміст інформації, розміщеної на 15 з 19 аркушах цього звіту, стосується характеристики аглоруди як сировини, її запасів в Україні, експортерів руди на світовому ринку, структури загальнонаціонального експорту металопродукції, Криворізького залізорудного басейну, динаміки виробництва залізорудного концентрату та металопродукції в Україні, імпорту залізної руди та металопродукції в січні –серпні 2004 року, динаміки оптових цін на аглоруду на внутрішньому ринку з 1999 по 2004 рік, інформацію про покупців з посиланням на їхні сайти в Інтернеті, детальний опис методів дослідження ( обробка інформації, розміщеної в Інтернеті, письмове звернення до потенційних покупців, консультації по телефону, переговори ).

Зміст зазначеного звіту залишився поза увагою суду та його оцінки, тоді як це має суттєве значення для правильного висновку стосовно того, чи було проведене дослідження, а відтак чи могли бути придбані позивачем результати дослідження та чи відповідає цілям ділового обороту сплата позивачем 349375,00 грн. за послугу, зміст якої фактично зводиться до пропозиції щодо укладення договору з одним із семи потенційних покупців.

До того ж, СДПІ, заперечуючи проти позову, посилалась на те, що у позивача вже склалися партнерські відносини з певним колом постійних основних покупців ( ТОВ "Меркурій-В", ТОВ "Ферімпекс", ВАТ "КЦРЗ", ТОВ "Промканат", ВАТ "Дніпровський меткомбінат"), ціна продажу яким аглоруди гіршої якості вище ціни, за якою руда була продана корпорації НПІГ "Інтерпайп", а фінансовий результат ( чистий доход ) від цієї операції склав 58413,05 грн., що значно менше витрат, понесених позивачем на придбання послуг у ТОВ "Імідж-Дизайн".

Ці доводи відповідача не були належним чиною перевірені та взяті до уваги, хоча обставини, на які посилалась ДПІ відповідно до частини першої ст. 138 КАС України, як такі, що мають значення для справи, входять до предмету доказування в судовому процесі.

З наявної у справі копії рахунку-фактури від 29.12.2004, виписаного ТОВ "Імідж-Дизайн"вбачається, що це товариство не є платником податку на прибуток на загальних підставах ( а.с. 53, т.1).

Згідно з підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 334/94-ВР витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Підпунктом 7.4.3 цього пункту це положення поширено також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до пункту 4 ст. 7 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій цей принцип дотримано не було, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам ст. 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Крім того, суд не звернув увагу, що вимога про визнання акта нечинним може стосуватися лише нормативно-правового, а не індивідуального акта. Проте, у справі, що розглядається, позивач заявив вимоги про визнання нечинними індивідуальних актів –податкових повідомлень-рішень ДПІ.

огляду на допущені порушення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та відповідно до частин другої, четвертої ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково, скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2007, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.