Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І.,

Гашицького О.В.,

Лиски Т.О.,

Сороки М.О.,

Штульман І.В. (доповідач),-

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (далі – УПФ) України в Кобеляцькому районі Полтавської області, Управління охорони здоров’я Полтавської обласної державної адміністрації про зобов’язання прийняти рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 березня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2007 року, -

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила зобов’язати Управління охорони здоров’я Полтавської облдержадміністрації змінити їй категорію інвалідності з "інваліда з дитинства" на "інваліда Великої Вітчизняної війни" після чого зобов’язати УПФ України в Кобеляцькому районі провести їй перерахунок розміру пенсії як інваліду Великої Вітчизняної війни.

В обґрунтування позову заявниця вказувала, що під час окупації

села Рубани Кобеляцького району Полтавської області у 1943 році її у віці 6 років було поранено осколками артилерійського снаряда у задню зовнішню поверхню правого стегна. У 1956 році їй надано статус інваліда ІІ групи дитинства з поліомієліту.

Посилаючись на положення ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. №3551-ХІІ пунктом 5 частини 2 якої до інвалідів війни віднесено осіб, які стали інвалідами внаслідок воєнних дій громадянської та Великої Вітчизняної воєн або стали інвалідами від зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки, ОСОБА_1 вважала, що внаслідок отриманої під час війни травми вона має достатні підстави для зміни категорії інвалідності на інваліда Великої Вітчизняної війни та проведення у зв’язку з цим перерахунку пенсії.

Ухвалами Кобеляцького районного суду від 16.03.2006р. та від 27.03.2006р. до участі у справі в якості відповідачів залучено Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької райдержадміністрації і Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи, відповідно.

Постановою Кобеляцького районного суду від 05.03.2007р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2007р., в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Кобеляцького районного суду від 05.03.2007р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2007р. з мотивів неповноти з’ясування судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, 1937 року народження, у 1956 році було встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства внаслідок захворювання на поліомієліт.

Згідно комісійного висновку Кременчуцького обласного госпіталю для інвалідів війни №183 від 05.04.2006р. у ОСОБА_1 дійсно мають місце рубці правого стегна і правої гомілки у нижній третині, однак враховуючи дані медичної справи (хворіє поліомієлітом з 1941 року), течію та перебіг захворювання, неодноразове лікування з приводу поліомієліту, тривалий час (більше 60 років) знаходження на групі інвалідності (з 1956 року) по ураженню ЦНС (поліомієліт), не виявилося можливим за переліченими фактами установити причинно-наслідковий зв’язок (т.1 а.с.53).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно врахували висновки судово-медичної експертизи №113 від 05.09.2006р. та додаткової судово-медичної експертизи №15 від 08.02.2007р. щодо причин захворювання ОСОБА_1 і можливості встановлення позивачу категорії інваліда Великої Вітчизняної війни та після з’ясування всіх обставин у справі і перевірки їх доказами зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Приведені в касаційній скарзі доводи зазначені висновки судів не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд у судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення .

Постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 березня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2007 року – залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені ст.ст. 235- 239 КАС України.